Херсонський апеляційний суд залишив без змін вирок міського суду щодо громадянина К., обвинуваченого у колабораційній діяльності.

Громадянин К. у червні 2022 року, знаходячись у селищі Миролюбівка, Херсонської області, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що вказаний населений пункт перебуває під тимчасовою окупацією збройних сил російської федерації, діючи умисно, сповідуючи проросійські погляди, добровільно погодився на пропозицію зайняти посаду, пов’язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме так званого (російською мовою) - «главы поселения Миролюбовка Белозёрской ВГА Херсонской области». На займаній посаді здійснював керівництво структурними підрозділами зазначеного органу влади, зокрема, здійснював підбір кадрів для працевлаштування у зазначений незаконний орган влади, комунальні установи, навчально-освітні заклади, здійснював реалізацію рішень окупаційної влади у сфері соціальної політики, отримував від «Управления Пенсионного фонда Белозёрского района Херсонской области» грошові кошти для виплати пенсій та в подальшому видавав вказану виплату готівкою у сумі 10 тисяч російських рублів в приміщенні Миролюбівської селищної ради, супроводжував доставку т.зв. «гуманітарної допомоги» Російської Федерації, проводив в якості т.зв. «главы поселения» зібрання жителів та закликав евакуйовуватися на тимчасово окуповану територію лівого берегу Херсонської області, обіцяючи, що окупаційна влада надасть грошові кошти та сертифікати для забезпечення житла та інших потреб.

Суд першої інстанції кваліфікував дії громадянина К. за частиною 5 статті 111-1 КК України як колабораційна діяльність, та призначив покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, що надають публічні послуги, строком на 15 років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Не погодившись з вироком суду адвокат гр.К. подав апеляційну скаргу з мотивів невідповідності висновків суду, викладеним в судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, вважав, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Адвокат зазначив, що всі обставини справи свідкам відомі тільки із телеграм каналів, а добровільність зайняття громадянином К. посади не доведена стороною обвинувачення.

За результатами апеляційного розгляду, на переконання колегії суддів, письмові докази у кримінальному провадженні, покази свідків, в їх взаємозв’язку та сукупністю, повністю доводять вину громадянина К. у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 111-1 КК України.

Суд першої інстанції оцінюючи в сукупності всі докази по провадженню, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вони є належними, допустимими, достатніми та такими, що в повній мірі доводять вину обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а докази ретельно досліджені під час судового засідання та цілком обґрунтовано покладені в основу ухваленого по справі обвинувального вироку.

Справа № 766/10787/23