РАДА СУДДІВ УКРАЇНИ

Шановний Володимире Михайловичу!

За дорученням Ради суддів України звертаюся до Вас з проханням сприяти невідкладному законодавчому врегулюванню питання призначення суддів на посади голів судів, їх заступників та звільнення з цих посад.
Рішенням Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини п‘ятої статті 20 Закону України “Про судоустрій України”, відповідно до якого голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України.

       У зв’язку з цим склалася ситуація, за якої частиною п’ятою статті 20 Закону України “Про судоустрій України” (у частині, конституційність якої не поставлена під сумнів Конституційним Судом України) встановлено лише порядок і суб’єктів ініціювання питання про призначення та звільнення голови суду, його заступника, внесення подання та надання рекомендації щодо їх призначення та звільнення і прямо не передбачено суб’єкта, який призначає суддів на посади голови, заступника голови суду та звільняє з таких посад (крім адміністративних посад у Верховному Суді України). 

      Конституцією України Президент України, Верховна Рада України, Вища рада юстиції, інші органи державної влади та їх посадові особи не наділені повноваженнями щодо призначення судді на адміністративну посаду та звільнення його з такої посади.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Рада суддів України 31 травня 2007 року прийняла рішення № 50 “Щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад”, яким вирішила тимчасово до врегулювання вказаного питання в законодавчому порядку призначати суддів на посади голів, заступників голів судів загальної юрисдикції та звільняти з таких посад (крім адміністративних посад у Верховному Суді України).

       Вказане рішення Ради суддів України від  31 травня 2007 року № 50 було широко обговорено і підтримано суддями України. 26 червня 2007 р. це рішення з’їздом суддів України визнано таким, що базується на положеннях Конституції та законів України, правових принципах організації діяльності судів та здійснення суддівського самоврядування.

       Рішення Ради суддів України  від 31 травня 2007 року № 50 було своєчасним і дозволило запобігти дезорганізації судової системи, не допустити порушення прав і свобод людини та інших негативних наслідків. За два роки шість місяців відповідно до встановленого порядку на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції було призначено близько тисячі суддів, що дозволило забезпечити належний рівень організації діяльності судів, запобігти посиленню залежності судів та суддів від інших державних органів і посадових осіб, не допустити непроцесуального втручання в їх діяльність зі здійснення правосуддя.

       Зазначеним Рішенням Конституційного Суду України було рекомендовано Верховній Раді України в законодавчому порядку невідкладно врегулювати питання про призначення судді на посаду голови, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади. Однак на сьогоднішній день Верховна Рада України відповідного Закону не прийняла.

      22 жовтня 2009 року Верховна Рада України прийняла Постанову про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо адміністративних посад в судах (№1122-1П). Парламент у цілому сприйняв концепцію призначення суддів на посади голів, заступників голів судів та звільнення їх з цих посад, напрацьовану Радою суддів України, що було схвально сприйнято суддівською спільнотою. Однак до другого читання проект  т підготовлено не було.

      Невиконання Верховною Радою України протягом двох років семи місяців Рішення Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року частково компенсовувалося вимушеним тимчасовим механізмом призначення суддів на адміністративні посади відповідно до рішення Ради суддів України  від 31 травня 2007 року № 50 та рішення VIII позачергового З’їзду суддів України.

      Проте Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положень статей 102, 103, 116 Закону України „Про судоустрій України" (справа про призначення суддів на адміністративні посади) від 22 грудня 2009 року № 34-рп/2009 визнано, що  положення пункту 4 частини п'ятої статті 116 Закону України „Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року № 3018-III, згідно з яким Рада суддів України вирішує питання щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах у випадках і порядку, передбачених цим Законом, у системному зв'язку з положенням його першого речення частини п'ятої статті 20 треба розуміти так, що Рада суддів України повноважна давати рекомендації стосовно такого призначення тому органу (посадовій особі), який законом наділений цими повноваженнями.

       Конституційний Суд України також відзначив, що оскільки рекомендація Верховній Раді України, викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007 у справі про звільнення судді з адміністративної посади, щодо необхідності в законодавчому порядку врегулювати питання призначення судді на посаду голови суду, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади не виконана, це призвело до правової невизначеності (прогалини в Законі).

        Виходячи з цього, Конституційний Суд України згідно з частиною другою статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України" зобов’язав Верховну Раду України невідкладно виконати Рішення Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007 щодо законодавчого врегулювання питання про призначення судді на посаду голови суду, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади.
Зважаючи на вказане Рішення Конституційного Суду України, Рада суддів України 25 грудня 2009 року припинила практику призначення суддів на посади голів, заступників голів судів та звільнення їх з цих посад.

       Однак правова невизначеність з питанням про суб’єкта, повноважного призначати суддю на посаду голови суду, заступника голови суду та звільняти його з цієї посади, не може тривати довго. На кінець 2009 року закінчились повноваження близько восьмидесяти голів та заступників голів судів, у декількох судах закінчилися повноваження і у голів судів, і у їх заступників; в окремих судах почалася практика покладення на суддів адміністративних обов’язків у різні не встановлені законом способи. У 2010 році кількість вакантних посад голів судів і їх заступників буде невпинно збільшуватися. Все це може призвести до непередбачуваних і вкрай негативних наслідків як для діяльності судової системи, так і для організації державної влади в цілому.

       Рада суддів України закликає Вас, шановний Володимире Михайловичу, особисто докласти зусиль до виконання рішень Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року та 22 грудня 2009 року і невідкладного законодавчого врегулювання питання про призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад.

З повагою
Голова Ради суддів України                                                                      П.П. Пилипчук