Рівненський апеляційний суд залишив без змін судове рішення, яким видано обмежувальний припис щодо чоловіка, котрий неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства в сім’ї, та заборонив йому впродовж шести місяців перебувати в квартирі, яка на праві приватної власності належить його колишній дружині, а також наближатися до жінки ближче, аніж на 50 метрів, чи переслідувати її, у тому числі через засоби зв’язку.

Суд апеляційної інстанції відхилив апеляційну скаргу рівнянина (заінтересованої особи), яку він подав на рішення місцевого суду, та просив його скасувати й ухвалити нове — про відмову у задоволенні заяви колишньої дружини про видачу обмежувального  припису.  

Відмовляючи апелянтові у задоволенні його апеляційних вимог, колегія суддів взяла до уваги наявні у матеріалах справи докази, які при прийнятті рішення врахував суд попередньої інстанції, що підтверджують факт систематичного вчинення ним насильства щодо колишньої дружини, котра змушена була звернутися із заявою до суду про видачу обмежувального припису щодо кривдника, оскільки ризики подальшого вчинення ним насильства не зникли.

Апеляційному суду відомо, що на розгляді у місцевому суді перебуває кримінальне провадження про обвинувачення апелянта у нанесенні заявниці умисних легких тілесних ушкоджень (ч.1 ст. 125 Кримінального кодексу України). Крім того, видавався Терміновий заборонний припис, який підтверджує, що чоловік вчиняє відносно колишньої дружини насильство психологічного характеру, ображає нецензурною лайкою, погрожує в присутності їхніх малолітніх дітей.

Більше того, кривдник упродовж року притягувався до адміністративної відповідальності за порушення виконання Термінового заборонного припису, за вчинення психологічного насильства в сім’ї, за вчинення домашнього насильства фізичного та психологічного характеру стосовно колишньої дружини, дрібного хуліганства щодо працівника поліції, а також за не повідомлення про місце свого тимчасового перебування уповноваженого підрозділу поліції за місцем вчинення домашнього насильства під час дії Тимчасового заборонного припису.

Залишаючи оскаржуване рішення без змін, апеляційний суд погодився з тим, що суд попередньої інстанції, оцінивши докази у справі в їх сукупності, правильно вказав, що наявний факт систематичного вчинення кривдником насильства в сім’ї щодо заявниці, його дії мають ознаки психологічного та фізичного домашнього насильства (тілесні ушкодження, словесні образи, приниження заявниці та спільних дітей, залякування, штовхання), та є такими, що порушують психологічну недоторканість потерпілої, порушують її та її дітей право на життя в безпечному середовищі, тому дійшов правильного висновку про наявність ризиків щодо продовження вчинення домашнього насильства відносно заявниці та необхідність видачі обмежувального припису.

Зауважимо, що одним із напрямів реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Основні організаційно-правові засади запобігання визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У ч.3 ст. 26 цього Закону вказується, що оцінка ризиків — це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалих осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у його видачі приймається на підставі оцінки ризиків. Суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому (стала судова практика з 2019 по 2023 роки, справи № 363/3496/18; 452/317/19; 570/2528/20; 344/1046/21; 711/3693/22). Заявнику слід зазначити обставини, що свідчать про необхідність видачі обмежувального припису та докази, що їх підтверджують. Докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді; докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 09 червня 2022 року в справі № 216/4309/21).

Матеріали справи та докази, що містяться в ній, вказують на агресивність та ризик вчинення колишнім чоловіком заявниці сімейного насильства і до неї, і до їхніх неповнолітніх дітей, тому встановлення обмежувального припису є вкрай важливим і спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі заінтересованої особи на те, що вжиті судом заходи позбавляють його права на житло у квартирі, оскільки достовірно встановлено, що ця квартира належить заявниці на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу. На час вчинення цього правочину сторони у шлюбі не перебували, а доказів про придбання квартири у спільну сумісну власність апелянт не надав.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки місцевого суду і впливали на їх законність.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 569/16221/24 (провадження № 22-ц/4815/1213/24).

Рівненський апеляційний суд