Аналіз норм гл. 83 ЦК України свідчить, що цей Кодекс не диференціює особливості застосування кондикції залежно від родових чи індивідуальних ознак її об’єкта та, відповідно, не обмежує сферу її застосування винятково речами, визначеними родовими ознаками.

У разі неможливості повернення майна власнику після рішення суду про віндикацію (статті 387, 388 ЦК України) субсидіарно застосовуються правила про незаконне збагачення згідно із ч. 3 ст. 1212 ЦК України і відновлення порушеного права власника відбувається із застосуванням кондикційного позову.

Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у справі про відшкодування вартості автомобіля на підставі статей 1212, 1213 ЦК України.

У справі, судові рішення в якій переглядалися в касаційному порядку, автомобіль, що належав позивачеві, вибув з володіння поза його волею та після неодноразового відчуження перейшов у власність та володіння відповідачки. Рішенням суду автомобіль було витребувано з володіння відповідачки. На підставі виконавчого листа було відкрито виконавче провадження. Згодом виконавець повернула виконавчий лист без виконання через те, що транспортний засіб боржника, який розшукувала поліція, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.

Суди першої та другої інстанцій позовні вимоги задовольнили частково.

Звертаючись із касаційною скаргою, відповідачка зазначила, що кондикційний позов може бути задоволений лише щодо майна, визначеного родовими ознаками (в тому числі, щодо грошей), а автомобіль – це індивідуально визначена річ, тому кондикція як спосіб захисту прав застосовуватися не може. Єдиним ефективним способом захисту є саме витребування автомобіля.

За результатами розгляду справи Велика Палата ВС дійшла висновку, що аналіз норм гл. 83 ЦК України свідчить, що цей Кодекс не диференціює особливості застосування кондикції залежно від родових чи індивідуальних ознак її об’єкта та, відповідно, не обмежує сферу її застосування винятково речами, визначеними родовими ознаками.

ВП ВС також зауважила, що законодавець поширив приписи гл. 83 ЦК України на відносини з витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п. 2 ч. 3 ст.1212 ЦК України).

У разі неможливості повернення майна його власнику за рішенням суду про віндикацію, субсидіарно застосовуються положення ч. 3 ст. 1212 ЦК України про заборону незаконного збагачення.

У цій справі позивач у зв’язку з неможливістю виконання рішення суду, що набрало законної сили, про витребування належного йому транспортного засобу із чужого незаконного володіння звернувся до суду з позовом про відшкодування вартості належного йому автомобіля, який відповідачка безпідставно зберегла.

Тлумачення ст. 1213 ЦК України дає підстави для висновку, що відшкодування вартості безпідставно збереженого майна застосовується у випадку встановлення неможливості повернення майна в натурі, що може бути пов’язано зі знищенням речі, її переробленням, втратою, протиправною передачею третій особі тощо.

З урахуванням особливостей транспортного засобу як рухомої речі, яка може бути вільно переміщена у просторі, розібрана, перероблена тощо, відсутність протягом тривалого часу результатів від заходів, спрямованих на його розшук, може за конкретних обставин справи кваліфікуватися як неможливість повернення безпідставно збереженого майна в натурі.

Поведінка відповідачки, яка всупереч судовій забороні передала спірний автомобіль своєму синові, водночас визнаючи свій обов’язок із повернення майна, але своїми діями та бездіяльністю ухилилася від виконання рішення суду, є непослідовною і суперечливою та не може бути використана нею як підстава, що перешкоджає застосуванню правил ч. 2 ст. 1213 ЦК України.

Постанова ВП ВС від 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/21 (провадження № 14-33цс24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/122434169.   

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

Верховний Суд