До уваги – черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за серпень 2024 року – https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Oglyad_KCS_08_2024.pdf.

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

– у спорах, що виникають із питань захисту права власності, зазначено, що земельна ділянка, на якій розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія належать на праві спільної сумісної власності співвласникам жилого будинку, які визначають порядок їх використання. Використання прибудинкової території має відбуватися за її призначенням. Право спільної власності багатоквартирного будинку здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а тому створення на прибудинковій території певних об’єктів (зокрема, бетонні сходи, пандус із бетону, бруківка, що прилягає до сходів та пандуса) має проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що такі об’єкти не призведуть до порушень прав інших співвласників у багатоквартирному житловому будинку;

– у спорах, що виникають із земельних правовідносин, акцентовано, що правило переходу права власності на частину земельної ділянки до особи, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, передбачене положеннями ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, не застосовується в разі, якщо об’єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці, що належить до земель державної або комунальної власності;

– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Пропозиція обійняти інші посади не є зміною істотних умов праці. Факт скорочення зі штатного розпису підприємства посади внаслідок об’єднання структурних підрозділів виключає можливість звільнення працівника, який обіймав таку посаду, за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені ч. 3 ст. 32 КЗпП України обставини;

– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зазначено, що заява (згода) одного з подружжя як співвласника майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, на передачу майна в іпотеку іншим з подружжя посвідчується нотаріусом без використання спеціальних бланків нотаріальних документів, за винятком заяв в електронній формі, заяв та примірників документів, що залишаються у справах нотаріуса;

– у справах окремого провадження акцентовано, що на справи про визнання фізичної особи недієздатною не поширюється загальне правило про залишення заяви без розгляду в разі виникнення спору про право цивільне, оскільки визнання особи недієздатною не надає їй можливості брати участь у процесі, а її інтереси в суді буде представляти законний представник. Наявність помічника в такої особи не свідчить про спір про право;

– щодо застосування норм процесуального права вказано, що вимоги про оспорення акта й постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу є спором про право цивільне, пов’язані, зокрема, з належністю майна особі, незалежно від того, хто оспорює такі акти та постанови (боржник чи інша заінтересована особа), тому до таких вимог застосовуються загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред’явлення позову;

– у спорах щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи відділу державної виконавчої служби звернено увагу, що наявність протягом тривалого часу арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за умови відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Верховний Суд