Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу захисника обвинуваченого К. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 червня 2024 року.

Як встановлено судом, 1 січня 2024 року, вночі, К. разом із дружиною приїхали до знайомих Тернополі зустрічати новий рік. Крім них, у квартирі також був потерпілий В. і ще троє людей. Вже під ранок обвинувачений разом із потерпілим вийшли на балкон, де між ними раптово виник словесний конфлікт, під час якого К. обома руками штовхнув знайомого у плечі. 27-річний В., який стояв спиною до вікна, не втримав рівновагу та випав із балконного вікна. Внаслідок падіння з 9-го поверху потерпілий помер на місці події.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 21 червня 2024 року К. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 119 КК України (вбивство, вчинене через необережність), та призначено покарання у виді 3-ох років обмеження волі.

До відома: санкція частини 1 статті 119 КК України передбачає покарання у виді обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Не погодившись із призначеним покаранням, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу та просив вирок змінити та призначити Андрію К. покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням і з визначенням іспитового строку.

У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що суд першої інстанції вірно визначив вид і розмір покарання та виніс законне й обґрунтоване рішення, тому підстав для зміни вироку немає.

Так, суд врахував, що К. вчинив необережний злочин проти здоров'я та життя людини, який законом віднесено до нетяжких. Однак внаслідок його дій потерпілий помер. Зважив суд, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності та мав на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Також суд взяв до уваги обставини, що пом'якшували покарання – визнання вини та щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, примирення з потерпілими та відшкодування завданої їм шкоди, врахував і їхню думку не позбавляти К. волі. Водночас зважив на обставину, що обтяжувала покарання, – вчинення правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, і правомірно призначив покарання у виді обмеження волі в мінімальному виді та розмірі, передбаченому санкцією частини 1 статті 119 КК України. Проаналізувавши обставини правопорушення, колегія суддів не знайшла підстав застосувати до обвинуваченого статті 69, 75 КК України, на чому наполягав апелянт.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника обвинуваченого К. залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 червня 2024 року – без змін.