Виборці з порушенням здоров’я (у зв’язку з інвалідністю, тимчасовим розладом здоров’я, віком) повинні забезпечуватися у приміщенні для голосування розумним пристосуванням (допоміжними засобами).

Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом до Центральної виборчої комісії про зобов’язання визначити порядок забезпечення розумним пристосуванням (допоміжними засобами) для голосування осіб із порушенням зору.

На обґрунтування позовних вимог позивач указував, що його стан здоров’я фактично унеможливлює реалізацію права на голосування, адже йому, як людині з порушенням зору, не забезпечено умов голосування. Єдина можливість проголосувати – скористатися допомогою сторонньої особи, проте в такому випадку позивач має сумніви щодо дотримання таємниці голосування та дійсної реалізації його волевиявлення.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов частково, вказали, що ЦВК, на яку відповідно до ч. 1 ст. 62 Виборчого кодексу України покладено обов’язок визначити, яким чином (способом) можуть самостійно проголосувати такі особи, такий обов’язок не виконала.

Не погодившись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, ЦВК оскаржила їх до Верховного Суду.

КАС ВС касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Суд зазначив, що Конвенція про права осіб з інвалідністю, ратифікована Законом України від 16 грудня 2009 року № 1767-VI, трактує «розумне пристосування» як внесення, коли це потрібно в конкретному випадку, необхідних і підхожих модифікацій і коректив, що не становлять непропорційного чи невиправданого тягаря, для цілей забезпечення реалізації або здійснення особами з інвалідністю нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод.

Отже, розумне пристосування – це рішення про засіб, корективу чи модифікацію, що потрібно людині з певним порушенням здоров’я в конкретному місці з конкретною метою (для забезпечення рівності). У спірному випадку – для надання можливості особі з порушенням зору вільно, особисто і таємно реалізувати її право голосу на виборах нарівні з іншими виборцями.

Визначати порядок і випадки забезпечення розумними пристосуваннями виборців з інвалідністю уповноважена ЦВК (абз. 2 ч. 1 ст. 62 ВК України).

ВС погоджується з тим, що відповідно до цього положення ЦВК має право у виборі конкретних рішень про засоби, корективи і модифікацію з урахуванням їх технічної реалізованості і витрат. Однак це не означає, що ЦВК може на свій розсуд відмовити в наданні цих пристосувань без відповідного обґрунтування.

Для реалізації своїх повноважень щодо забезпечення розумним пристосуванням ЦВК повинна була визначити: які саме засоби, корективи чи модифікації могли б забезпечити особисте самостійне голосування зазначеної категорії виборців; проаналізувати кожен з них і визначити, чи відповідають вони вимогам пропорційності та виправданого тягаря.

Проте ЦВК не виконала свого обов’язку, не визначила переліку всіх доступних допоміжних засобів для самостійного голосування осіб із порушенням зору та не довела неможливості їх використання.

Суд наголосив на важливості створення умов для проведення інклюзивних виборів, де всі громадяни, включаючи тих, хто має порушення здоров’я, можуть реалізувати своє право голосу без будь-яких перешкод. Забезпечення розумними пристосуваннями в порядку та випадках, визначених ЦВК, – ключовий елемент для досягнення цієї мети і гарантує, що процес голосування є рівним та доступним для всіх громадян.

Крім того, приписи ст. 62 ВК України є чинними, і будь-яка затримка з боку відповідача як відповідного державного органу у виконанні позитивного обов’язку держави щодо створення умов для забезпечення права на особисте й таємне голосування, яке забезпечує вільне волевиявлення для осіб із порушеннями зору, призводить до недотримання державою взятих на себе обов’язків у сфері реалізації виборчих прав.

Постанова Верховного Суду від 25 липня 2024 року у справі № 640/11812/21 (адміністративне провадження № К/990/435/22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120609505.

Верховний Суд