Вже 27 років Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, а відповідно, й рішення Європейського суду з прав людини з дотримання цієї Конвенції є частиною законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

На цьому наголосив Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко під час завершального круглого столу, спрямованого на обговорення актуальної практики ЄСПЛ для подальшого вдосконалення національних механізмів щодо ефективного дотримання прав і свобод людини.

У межах доповіді стосовно ключових проблем, які констатував ЄСПЛ у рішеннях у справах проти України, Станіслав Кравченко зауважив, що впродовж 2023 року Європейський суд з прав людини ухвалив 130 рішень у справах проти нашої держави. У 123 з них було констатовано щонайменше одне порушення Конвенції. При цьому встановлені Судом порушення переважно пов’язані із системними проблемами, вирішення яких залежить від спільних зусиль усіх органів державної влади України й, у тому числі, – від національних судів усіх трьох інстанцій.

Саме тому, на переконання Голови ВС, систематичне вивчення, розуміння й подальше ефективне застосування практики ЄСПЛ та суворе дотримання вимог Конвенції є надзвичайно важливим складником, що сприяє дотриманню прав людини при здійсненні правосуддя.

Під час виступу Станіслав Кравченко також навів аналіз ключових системних проблем, наявність яких ЄСПЛ констатував у рішеннях проти України.

Голова ВС наголосив на тому, що війна принесла нашій державі тяжкі випробування, одне з яких – навіть у таких надскладних умовах своїми діями демонструвати всьому світові, що Україна залишається демократичною правовою державою, для якої верховенство права і права людини мають найвищу цінність. Це завдання стоїть і перед судовою владою: рішення національних судів мають сприйматися всією світовою спільнотою як справедливі, обґрунтовані й такі, що відповідають рішенням ЄСПЛ, європейським стандартам та усталеній міжнародній практиці.

Станіслав Кравченко висловив вдячність співорганізаторам заходу – Управлінню програм співробітництва Ради Європи в межах проєктів «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду», «Зміцнення прав людини в системі кримінальної юстиції України» та Програмі підтримки ОБСЄ для України в рамках проєкту «Гарантування дотримання прав людини при здійсненні правосуддя (Друга фаза)».

Крім того, Голова ВС нагадав, що Верховний Суд та ЄСПЛ досягли домовленості про реалізацію спільної ініціативи – забезпечення ведення Платформи обміну знаннями ЄСПЛ (ECHR Knowledge sharing platform) українською мовою. Цей аналітичний ресурс надає користувачам зручний доступ до актуальної інформації про прецедентне право Суду та значно спрощує пошук релевантної практики ЄСПЛ з того чи іншого правового питання.

Водночас Верховний Суд також приділяє значну увагу аналізу рішень ЄСПЛ і систематично готує та поширює відповідні аналітичні огляди.

Також під час заходу Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Маргарита Сокоренко розповіла про причини систематичної констатації порушення ст. 5 Конвенції у справах проти України та про практику ЄСПЛ у справах щодо тривалого тримання заявників під вартою.

Перший заступник керівника Апарату – керівник департаменту аналітичної та правової роботи ВС Расім Бабанли присвятив свій виступ огляду рішень ЄСПЛ, постановлених у справах проти України та інших держав у 2022–2024 роках.

Окрім позицій ЄСПЛ, висвітлених у межах попередніх круглих столів, він також навів висновки, викладені в ухвалах і рішеннях ЄСПЛ у справах «Сергій Миколайович Волков проти України», «Євдокімов проти України» та «Ритіков проти України».

Так, за обставинами справи «Сергій Миколайович Волков проти України» заявник стверджував про незаконне проведення негласних слідчих розшукових дій, посилаючись на відсутність попереднього дозволу суду та подальше використання інформації, отриманої в результаті проведення таких слідчих дій, для його засудження.

Обіймаючи посаду прокурора, заявник ініціював розслідування кримінального провадження за фактом розкрадання коштів на державному підприємстві. Під час зустрічі з генеральним директором цього підприємства заявник вимагав у нього неправомірну вигоду за сприяння уникненню ним кримінальної відповідальності.

Генеральний директор повідомив про цей факт Службу безпеки України, і їхня із заявником наступна зустріч, під час якої мала бути передана неправомірна вигода, була записана на відео відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» на підставі постанови голови апеляційного суду.

«Цієї постанови не було в матеріалах кримінального провадження, і надалі, 18 березня 2022 року, вона була знищена разом з іншими секретними матеріалами, які зберігалися в архіві суду, щоб запобігти її можливому захопленню ворогом. Здавалося б, це означає відсутність ключового доказу, що був підставою проведення НСРД, тоді як докази, здобуті в результаті проведення цих слідчих дій, є основним підтвердженням факту вимагання неправомірної вигоди та її одержання. Але в ході досудового розслідування заявник визнав, що прийняв гроші, стверджуючи лише, що зробив це після того, як дружина генерального директора підприємства неодноразово наполягала на тому, щоб він узяв їх на ремонт приміщення прокуратури. З одного боку, заявник доводив, що НСРД були проведені незаконно й тим самим ставив під сумнів, що ці кошти взагалі були йому передані, а з іншого – визнавав отримання цих грошей», – пояснив Расім Бабанли.

Визнаючи скаргу заявника неприйнятною, ЄСПЛ зазначив, що в будь-якому випадку, враховуючи, що заявник визнав, що прийняв гроші від особи, яка була об'єктом кримінального розслідування, яке проводилося заявником, і використав їх для погашення особистого боргу, зібрані за результатами проведення заходів спостереження докази мали обмежений вплив на засудження заявника.

У справі «Євдокімов проти України» заявник хотів отримати судове рішення, яким було санкціоновано здійснення негласних заходів спостереження за ним. Він мав намір довести, що суд дозволив лише прослуховування його телефону, але не запис його особистих розмов, і тому такі записи були недопустимими доказами як такі, що отримані незаконним шляхом.

«Ухвала про дозвіл на проведення НСРД за загальним правилом має розсекречуватися, оскільки вона є необхідною для того, щоб знімати сумніви щодо раціональних аргументів сторони захисту, наприклад стосовно строків проведення відповідних слідчих дій чи щодо того, на які саме НСРД суд надав дозвіл. Для з’ясування цих обставин не достатньо лише протоколу про проведення слідчих дій, адже такі відомості містяться саме в ухвалі слідчого судді», – зауважив спікер.

ЄСПЛ вказав, що документ, розкриття якого може вимагатися для забезпечення справедливості провадження, охоплює не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, але й інші докази, які можуть стосуватися прийнятності, достовірності та повноти перших. Документ, відкриття якого вимагав заявник, підпадає саме під другу категорію.

Крім того, позиція ЄСПЛ у цій справі свідчить про те, що ухвала, якою було санкціоновано проведення НСРД, має міститися в матеріалах справи й теоретично може надаватися на різних стадіях процесу, якщо відповідна стадія дає можливість підготуватися до захисту з урахуванням тих аргументів, які захист використовує для того, щоб цю ухвалу витребувати.

За обставинами справи «Ритіков проти України» органи досудового розслідування провели обшук у готельному номері, який на той час винаймали заявник і його діловий партнер. Після завершення обшуку слідчий затримав заявника за підозрою у зберіганні та розповсюдженні порнографічних матеріалів без попереднього рішення суду.

Наступного дня органи досудового розслідування звернулися до суду із клопотанням про тримання заявника під вартою, однак суд застосував до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки не вбачав достатніх підстав для тримання заявника під вартою.

У цій справі ЄСПЛ констатував порушення, що полягали в безпідставному позбавленні волі та відсутності компенсаційного механізму, який би дав можливість відшкодувати особі шкоду, заподіяну їй унаслідок безпідставного тримання під вартою.

«ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово констатував, що перелік підстав відшкодування такої шкоди, передбачений Законом України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, не є вичерпним і не задовольняє всіх вимог, які мали б задовольнятися. В окремих випадках Верховний Суд застосовує загальні положення ЦК України – тоді, коли конкретна ситуація не охоплюється нормами спеціального закону, але в межах кримінального провадження особі справді було заподіяно шкоду», – зазначив Расім Бабанли.

В межах обговорення суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Олександра Яновська представила огляд важливих рішень у справах проти України, які були ухвалені ЄСПЛ у період з 2022 по 2023 рік, акцентуючи на порушеннях або відсутності порушень ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд) та ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції (захист власності).

У своїй доповіді суддя насамперед звернула увагу на питання забезпечення дотримання ст. 6 Конвенції, оскільки це безпосередньо пов’язано з національним правозастосуванням.

Олександра Яновська зазначила, що якщо ЄСПЛ говорить про порушення ст. 6 Конвенції, зокрема констатує порушення загальної справедливості судового розгляду, то очевидно, що єдиним виходом залишається тільки повторний розгляд (перегляд) справи.

Однак, як відомо, не всі судові рішення переглядаються після ухвалення рішень ЄСПЛ. Це пов’язано з тим, що порушення ст. 6 Конвенції є різними та деякі з них можливо виправити, а деякі – ні.

Ці та інші питання суддя розкрила, проаналізувавши такі справи, як: «Фігурка проти України», «Куліш проти України», «Гребенюк проти України», «Клоков проти України», «Трачук проти України», «Антонюк проти України», «Л. Т. Проти України», «Богдан проти України».

Зокрема, спікерка зупинилася на справі «ТОВ “Будвест” проти України», у якій визнано порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у звʼязку з неповідомленням заявника про подання скарги до Верховного Суду в його справі іншою стороною. У цій справі порушення полягало в тому, що юридичну особу, інтереси якої зачіпалися судовими рішеннями в кримінальному провадженні, не було повідомлено належним чином про подання скарги до Верховного Суду. В контексті цієї справи доповідачка зауважила, що суд, звісно, не може нести відповідальність за роботу поштової служби, однак він має забезпечити рівні умови для сторін, тобто зробити все від нього залежне та мати цьому належне підтвердження.

З-поміж іншого, Олександра Яновська прокоментувала справи, в яких у світлі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції ЄСПЛ також зафіксував порушення. Зокрема, у них ідеться про невиконання державою позитивних зобов’язань у частині проведення ефективного розслідування саме в кримінальному аспекті.

Детальніше – у публікаціях про попередні круглі столи, які розміщено за посиланнями: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1593606/ ; https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1640994/ ; https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1660951 )

Круглий стіл організовано Управлінням програм співробітництва Ради Європи в межах проєктів «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду», «Зміцнення прав людини в системі кримінальної юстиції України» спільно з Верховним Судом і Програмою підтримки ОБСЄ для України в рамках проєкту «Гарантування дотримання прав людини при здійсненні правосуддя (Друга фаза)».

Верховний Суд