Принципи проарбітражності у правових висновках Верховного Суду, справи щодо оспорювання визнання надання дозволу на рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, залученість державного суду до альтернативного вирішення спорів, дискусійні питання щодо арбітрабельності спорів в Україні, ADR як спосіб покращення ситуації в судовій системі України – ці та інші питання обговорили судді ВС Ольга Ступак, Олена Кібенко та Євген Петров під час круглого столу «Правосуддя майбутнього: альтернативне вирішення спорів».

Суддя Великої Палати ВС Ольга Ступак акцентувала на справах щодо оспорювання визнання надання дозволу на рішення МКАС. Це єдина категорія спорів, під час вирішення яких суди цивільної юрисдикції застосовують ГПК України, зокрема в питаннях визначення арбітрабельності чи неарбітрабельності спору, розглянутого міжнародним арбітражем.

Вона розповіла про важливі зміни, запроваджені судовою реформою 2016 року, та нові процесуальні кодекси, які значно вплинули на розвиток альтернативних способів вирішення спорів в Україні. 

Зміни торкнулися й процедур, що не віднесені до повноважень державних судів. Насамперед відбулося скорочення інстанційної юрисдикції у справах щодо оскарження рішень міжнародного арбітражу до двох інстанцій, зокрема участь Київського апеляційного суду як першої інстанції значно полегшує процес для учасників, зменшуючи витрати часу й коштів.

Ольга Ступак зауважила про те, що в новому процесуальному законодавстві з’явилася нова функція державного суду щодо застосування заходів забезпечення позову в справах, які розглядаються в міжнародному арбітражі.

За словами судді ВП ВС, найскладнішими є справи про скасування рішення міжнародного арбітражу. Водночас підстави для скасування чітко визначені міжнародними актами та національним законодавством.  

Про принципи проарбітражності у правових висновках ВС та розвиток відповідної судової практики розповіла суддя ВС у КГС Олена Кібенко.

У межах виступу доповідачка зосередилася на важливому питанні, чи може вимога про визнання недійсності арбітражної угоди (застереження) бути предметом окремого позову. Як зазначила Олена Кібенко, це питання має розглядатися лише в процесуальному порядку, коли це чітко визначено чинним законодавством. Якщо постає питання про скасування рішення третейського чи арбітражного суду або надається дозвіл на виконання рішення на території України, коли сторона звертається з матеріально-правовим спором, але інша сторона відповідно до вимог ГПК України чи ЦПК України робить застереження про наявність угоди, то суд розглядає це питання на процесуальній стадії, тобто до того як почати розгляд позовних вимог по суті.

Наостанок Олена Кібенко наголосила на важливості дотримання проарбітражного підходу і запобігання зловживанням з боку учасників процесу, які намагаються перешкодити виконанню арбітражних рішень. 

Суддя КЦС ВС Євген Петров зупинився на питаннях щодо участі державного суду в альтернативному вирішенні спорів у контексті національної та міжнародної судової практики.

Він навів як приклад Німеччину, де в деяких регіонах спостерігалися великі супротиви, коли в процесуальні кодекси внесли обов’язковість альтернативних способів вирішення спорів.

Водночас, за словами доповідача, Велика Палата ВС постійно звертає увагу, що в розрізі рішень Європейського суду з прав людини добровільна відмова від судового порядку вирішення спору на користь арбітражу є загалом прийнятною в аспекті дотримання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в постанові від 1 листопада 2023 року у справі № 910/3208/22 ВП ВС висловила проарбітражну позицію у справі, спір у якій виник із приватноправових відносин з іноземним елементом.

Як зауважив суддя, Верховний суд Канади своїми рішеннями також стимулює сторони намагатися вирішувати спір поза судом з метою економії не тільки часу, а й фінансових витрат.

Говорячи про досвід Німеччини, Євген Петров також звернув увагу на обов’язкову підготовку суддів для виконання функцій медіатора. Натомість в українському законодавстві такої вимоги немає.

В аспекті міжнародної практики доповідач навів приклади країн, таких як Англія та Уельс, де суди очікують від сторін самостійного врегулювання конфлікту в позасудовому порядку з метою економії часу та фінансових витрат.

На завершення виступу Євген Петров зазначив про важливість зміцнення правового регулювання альтернативних способів вирішення спорів в Україні, зокрема шляхом визначення категорій справ, для яких досудове врегулювання має бути обов’язковим.

Захід організований виданням «Юридична практика» спільно з International Commercial Arbitration Court за підтримки Верховного Суду. 

Верховний Суд