Верховний Суд зазначає, що діюче законодавство передбачає щонайменше один перегляд додаткового рішення (ухвали), що передбачено статтею 244 ГПК України.

За доводами скаржника, суд першої інстанції в додатковій ухвалі від 11.04.2024 у справі № 906/291/22 визначив строк на оскарження додаткової ухвали - двадцять днів з дня складення повного тексту додаткової ухвали, в межах якого і була подана апеляційна скарга.

Верховним Судом під час касаційного перегляду перевірено відповідність змісту резолютивної частини додаткової ухвали (в апеляційному перегляді якої скаржнику було відмовлено оскаржуваною ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024) процесуальному законодавству.

Верховним Судом зазначено про помилковість доводу скаржника щодо визначення йому судом строку на апеляційне оскарження додаткової ухвали, оскільки строк на апеляційне оскарження визначається не судом, як помилково вважає скаржник, а встановлений законом (ст.256 ГПК України), у свою чергу суд, в силу приписів ст.234 ГПК України, у резолютивній частині судового акта зазначає (а не призначає) встановлений законом строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Таким чином, з огляду на допущену саме судом першої інстанції технічну описку (двадцять днів замість встановлених законом десяти днів з дня складення повного тексту додаткової ухвали) у зазначенні в резолютивній частині додаткової ухвали встановленого законом строку на апеляційне оскарження, яка (описка) в подальшому не була виправлена судом першої інстанції, то відповідні обставини, з огляду на необхідність забезпечення судами дотримання принципу правової визначеності, не можуть не братися до уваги у вирішенні судом апеляційної інстанції питання про поважність/неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 13.08.2024 у справі № 906/291/22 можна ознайомитися за посиланням.

Суддя Північно-західного апеляційного господарського суду,

секретар ІІ Судової палати Алла Гудак