Ухвалюючи рішення про утворення АТ «Укрзалізниця» шляхом реорганізації (злиття) підприємств залізничного транспорту та встановлюючи його правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов’язків зазначених підприємств, держава тим самим фактично висловила своє волевиявлення щодо переходу до товариства права власності на відповідне майно, передане державою до його статутного капіталу, у тому числі права самостійно виступати орендодавцем такого майна. Такий висновок ґрунтується на положеннях спеціального законодавства, яке визначає правовий режим майна АТ «Укрзалізниця».

На це вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

АТ «Укрзалізниця» в особі філії звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи – підприємця про стягнення заборгованості за договором оренди та звільнення орендованого майна – частини нежитлового приміщення в холі вокзалу. Спір виник через неповернення орендарем нежитлового приміщення після закінчення строку дії договору оренди та несплати заборгованості з орендної плати.

Суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову. Апеляційний суд прийняв постанову про скасування цього рішення в частині стягнення з відповідача неустойки в заявленому позивачем до стягнення розмірі, здійснивши її власний перерахунок на підставі погодженого між сторонами розміру орендної плати,  в решті рішення залишив без змін.

КГС ВС скасував рішення суду апеляційної інстанції, а справу передав на новий розгляд у зв'язку з необхідністю встановлення обставин щодо укладання додаткових договорів до договору оренди та їх підписання відповідачем.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, КГС ВС досліджував питання щодо перебування орендованого відповідачем майна у власності АТ «Укрзалізниця» та реєстрації права власності на нього за позивачем.

КГС ВС відхилив доводи відповідача про те, що власником майна, переданого державою до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», є держава, а також посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин сторін висновків ВП ВС, викладених у постанові  від 3 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21, у якій зазначено, що акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку, а державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається в державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури; спірне майно у приватну власність ПАТ «НАК "Надра України"» не передавалось, право державної власності не змінювалось; єдиним власником спірного майна ПАТ «НАК "Надра України"» є держава в особі КМУ.

КГС ВС виходив із того, що у справі, що переглядалася, підлягає застосуванню спеціальне законодавство, яке визначає правовий режим майна АТ «Укрзалізниця», зокрема Закон України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанова Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"», відповідно до якої утворено ПАТ «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування.

Звертаючись до правової позиції, викладеної в постанові ВП ВС від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17, зокрема щодо правового режиму майна AT «Українська залізниця» та його правонаступництва, КГС ВС виснував про те, що майно належить АТ «Укрзалізниця» на праві власності і на праві господарського відання.  

Колегія суддів зазначила, що за загальним правилом майно належить АТ «Укрзалізниця» на праві власності (майно передане до статутного капіталу товариства). На праві господарського відання АТ «Укрзалізниця» належить лише майно, визначене спеціальними нормами (зокрема, вказане в ч. 1 ст. 10 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»).

З огляду на наведене колегія суддів зазначила, що у справі, яка переглядалася, не є застосовними висновки, зроблені в постанові ВП ВС Суду від 3 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21.

Колегія суддів також виснувала, що Закон України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» не обумовлює факт переходу від підприємств залізничного транспорту до АТ «Укрзалізниця» як правонаступника всіх прав та обов’язків на відповідне нерухоме майно фактом вчинення ним дій з переоформлення правовстановлюючих документів на таке майно, а також не пов’язує момент переходу зазначених прав до АТ «Укрзалізниця» з моментом реєстрації за ним таких прав.  

Невчинення АТ «Укрзалізниця» дій щодо переоформлення правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна, внесені при його створенні до статутного капіталу, не може бути підставою для висновку про відсутність переходу до нього відповідних речових прав від підприємств залізничного транспорту, які мають бути припиненими внаслідок такої реорганізації.

Отже, за висновком КГС ВС, АТ «Укрзалізниця» є власником майна, яке входить до статутного капіталу товариства, та набуло таке право власності на майно в порядку універсального правонаступництва з дня його державної реєстрації,  а отже стало орендодавцем за договором оренди і до нього перейшли відповідні права та обов’язки Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області.

Постанова КГС ВС від 17 липня 2024 року у cправі № 917/730/22 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120770576.

Верховний Суд