У касаційній скарзі засуджений стверджував, що у справі не доведено поза розумним сумнівом наявність у його діях умислу на вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 376, ч. 1 ст. 377 КК України.

За обставинами провадження засуджений у приміщенні місцевого суду вчинив погрозу вбивством щодо судді цього суду у зв’язку з його діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя – розглядом скарги, де він був потерпілим. Окрім того, засуджений втручався в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків.

Місцевий суд, врахувавши заяву судді до поліції та повідомлення Вищій раді правосуддя про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя, дійшов висновку про те, що засуджений усвідомлював, що висловлює погрози фізичною розправою на адресу судді. В судовому засіданні він поводився агресивно, під час вирішення відводу судді неодноразово заходив до його кабінету, образливо висловлювався, погрожував застосувати бойову гранату в приміщенні суду. Зважив місцевий суд і на висновок судово-психіатричної експертизи про те, що на момент вчинення правопорушень засуджений міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ККС ВС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, що за таких обставин дії засудженого кваліфіковані за ч. 1 ст. 376, ч. 1 ст. 377 КК України правильно.

Постанова ККС ВС від 8 серпня 2024 року у справі № 396/419/20 (провадження № 51-7816км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120948756.

Верховний Суд