З великим сумом і невимовним болем колектив Верховного Суду сприйняв звістку про загибель під час виконання бойового завдання нашого колеги, секретаря судового засідання, командира мотопіхотного взводу 152-ї ОМБ Іванова Володимира Анатолійовича.

Володимир Іванов народився 21 квітня 1984 року в смт Сахновщина, що на Харківщині. Після закінчення середньої школи здобув вищу освіту в Харківському економіко-правовому університеті за спеціальністю «Правознавство».

На початку трудової діяльності Володимир працював у сфері будівництва й торгівлі. З 2005 року поєднав свою професію із судовою системою: почав працювати у Броварському міськрайонному суді Київської області. Судовий розпорядник, секретар судового засідання, завідувач архіву, помічник судді – на всіх цих посадах Володимир зарекомендував себе відповідальним, фаховим, цілеспрямованим працівником.

У липні 2019 року Володимир Іванов почав працювати в Апараті Верховного Суду на посаді секретаря судового засідання управління забезпечення роботи другої судової палати секретаріату Касаційного цивільного суду. В колективі Володимир мав авторитет і повагу, був надійним, відзначався організованістю та надзвичайною відповідальністю. Коли була нагальна необхідність завершити роботу, неодноразово залишався працювати понаднормово. Колеги пам’ятають Володимира завжди усміхненим, щирим і доброзичливим, готовим у будь-який час прийти на допомогу.

На початку повномасштабного вторгнення в лютому – березні 2022 року Володимир Іванов виконував свій громадянський обов’язок разом із колегами, працівниками Апарату та суддями Верховного Суду, обороняючи будівлю КЦС ВС, чергував на території.

Як відповідальний громадянин, Володимир Іванов наприкінці 2023 року вирішив стати на захист Батьківщини й добровільно перейшов на військову службу до Збройних Сил України. Він був гордий тим, що долучився до лав захисників, одразу здобув авторитет серед побратимів. Улітку 2024 року Володимиру було присвоєно військове звання молодшого лейтенанта, трохи раніше його було призначено командиром взводу, особовим складом якого він надзвичайно пишався та по-батьківськи опікувався.

Наприкінці серпня 2024 року, виконуючи бойові завдання на Курському напрямку, Володимир Анатолійович Іванов загинув смертю хоробрих. За майбутнє своєї країни, за кожного з нас він віддав найцінніше – своє життя. У Володимира залишилися батьки, дружина, син і донечка…

Неможливо віднайти слова, щоб зарадити горю рідних. Колектив Верховного Суду висловлює найщиріші співчуття родині Володимира Іванова, розділяє біль важкої втрати. В цю гірку мить ми схиляємо голову в глибокій скорботі…

Вічна пам’ять і вічна слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!

Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях!

Верховний Суд