Пеня, передбачена ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями в період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню COVID-19, нараховується на загальних підставах, без застосування положень абз. 11 п. 52-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду.

У справі, що розглядалася, підприємство звернулося до суду з позовом до контролюючого органу, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД).

Позивач вважав висновки контролюючого органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, необґрунтованими, оскільки з 1 січня 2021 року пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті у сфері ЗЕД є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а тому нарахування пені у спірних правовідносинах суперечить положенням абз. 11 п. 52-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України.

Розглядаючи цю справу, КАС ВС вказав про те, що Закон України «Про валюту і валютні операції» є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Хоча положеннями цього Закону не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені як виду адміністративно-господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями ПК України, це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та що на них поширюються всі положення ПК України. Ці нормативно-правові акти регулюють різні сфери державної політики.

Так, справді, відповідно до абз. 11 п. 52-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Проте така пеня застосовується лише у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Крім того, зміни до положень Закону України «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до зазначеного Закону не вносилися норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті в період дії карантину.

З огляду на наведене висновок, що дія положення абз. 11 п. 52-1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України щодо ненарахування пені протягом дії карантину, поширюється і на пеню за порушення строків розрахунків, що передбачена ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», є помилковим.

Отже, Верховний Суд виснував, що спірні правовідносини є специфічними та регулюються спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», тож саме його норми слід застосовувати щодо нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Також КАС ВС звернув увагу, що введення воєнного стану в Україні не можна розцінювати як форс-мажорну обставину для неперерахування контрагентом-нерезидентом на рахунки позивача коштів за поставлений товар у межах зовнішньоекономічних контрактів.

Постанова Верховного Суду від 23 липня 2024 року у справі № 240/25642/22 (провадження № К/990/13274/24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120872678.

Верховний Суд