Повномасштабна війна внесла зміни в усі сфери суспільних відносин. Обставини воєнного часу вплинули і на спадкові правовідносини, зокрема, щодо порядку прийняття спадщини, визначення додаткових строків для її прийняття тощо. І нині вже напрацьована відповідна судова практика.

Про це під час вебінару «Практичний погляд на спадкування за законом (черговість, встановлення споріднення, спадкування за правом представлення, спадкова трансмісія)» зауважила суддя Великої Палати Верховного Суду Ольга Ступак.

Суддя зосередилася на таких питаннях, як строки для прийняття спадщини, підстави поважності їх пропуску, черговість спадкування, спадкування в порядку спадкової трансмісії та за правом представлення.

Насамперед Ольга Ступак розповіла про нещодавню постанову Великої Палати ВС від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, у якій було вирішено питання щодо того, чи є необізнаність спадкоємця за законом (у вказаній справі позивачем був син спадкодавця) про наявність заповіту поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У цій справі ВП ВС дійшла висновку, що спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк із часу відкриття спадщини. Необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.

Як нагадала доповідачка, в основі спадкування за законом лежить принцип черговості, тобто встановлення пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Водночас іноді виникають випадки, які передбачають можливість зміни черговості спадкування.

Так, спадкоємці за законом можуть звернутися до суду з позовом про зміну черговості спадкування. Підставами для задоволення такого позову є сукупність таких юридичних фактів, установлених у судовому порядку:

1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, вітання зі святами тощо);

2) матеріальне забезпечення спадкодавця;

3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження – прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири;

4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1–3;

5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування необхідна наявність усіх п’яти зазначених вище обставин (постанова ВС від 26 червня 2024 року у справі № 489/8011/18).

Щодо спадкової трансмісії як особливого порядку здійснення права на спадкування Ольга Ступак акцентувала, що в разі переходу права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії застосовуються як загальні правила, що регламентують способи, строки прийняття та відмови від спадщини, так і спеціальні норми переходу права на прийняття спадщини до трансмісара. Право на прийняття спадщини в цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців (ст. 1276 ЦК України). Також, за словами спікерки, варто зважати на те, що об’єктом спадкової трансмісії є суб’єктивне цивільне право на прийняття спадщини, що не було реалізоване спадкоємцем у зв’язку з його смертю. Тобто до трансмісара переходить лише можливість прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття, якою особа може скористатися, а не безпосередньо спадкове майно (постанова ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 495/6360/19).

У постанові ВС від 1 вересня 2021 року у справі № 720/2683/19 вказано, що умовою спадкової трансмісії є те, що право на прийняття спадщини в такому порядку має бути здійснене у строк, який не сплив на момент смерті спадкодавця. Тобто смерть спадкоємця, який би мав право на спадщину, має настати в межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця.

Ще одне питання, яке розкрила Ольга Ступак, – спадкування за правом представлення. Вона пояснила, що це такий порядок набуття права на спадкування за законом, при якому спадкоємці, наприклад, п’ятої черги включаються до складу першої, другої чи третьої черги замість спадкоємця внаслідок того, що він помер до відкриття спадщини. Спадкування за правом представлення є специфічним порядком набуття права на спадкування за законом і не є окремою підставою або видом спадкування. Наголошуючи, що спадкоємці за правом представлення приймають спадщину в загальному порядку, суддя як приклад навела постанову ВС від 1 липня 2024 року у справі № 461/7330/15-ц.

В аспекті можливості визначення додаткового строку для прийняття спадщини доповідачка вказала на актуальний в умовах воєнного стану висновок, наведений у постанові ВС від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23. Верховний Суд у цій справі констатував, що проживання спадкоємця в зоні, яка не перебувала під окупацією, однак на території якої відбувались активні бойові дії, є достатньою підставою визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того, суддя нагадала про висновки Верховного Суду стосовно поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини. Наприклад, необхідність отримання апостильованого свідоцтва про смерть спадкодавця, який помер за кордоном, та незначний проміжок пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини (менше двох місяців) є достатніми правовими підставами для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини (постанова ВС від 16 серпня 2023 року у справі № 758/13293/18). Натомість у постанові від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20 ВС дійшов висновку, що необізнаність позивача про смерть батька та проживання в іноземній державі протягом тривалого часу не є поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини в розумінні закону.

Докладніше з відповідною судовою практикою можна ознайомитися в презентації Ольги Ступак – https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Prezent_Spadk_za_zakonom.pdf.

Вебінар організувала ГО «Цивілістична платформа».

Верховний Суд