Застосування п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» має відбуватися при зверненні осіб, які в ньому зазначені, до суду у зв’язку з порушенням будь-яких їхніх прав, а не тільки тих, які безпосередньо пов'язані з відповідним їхнім статусом (учасник бойових дій, постраждалий учасник Революції Гідності, Герой України), незалежно від характеру, предмета й підстав їхніх позовів. При цьому відповідне звільнення від сплати судового збору має відбуватися на всіх стадіях судового процесу.

Такого висновку дійшла колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати ВС для відступу від попереднього правового висновку ВП ВС.

Позивач просив суд визнати недійсною угоду про дострокове розірвання договору оренди землі та скасувати рішення державного реєстратора.

Суд першої інстанції повернув позовну заяву, оскільки позивач не сплатив судовий збір, посилаючись на те, що, як учасник бойових дій, звільнений від його сплати на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Суд вказав, що позовні вимоги не торкаються порядку надання, обсягу соціальних гарантій, не стосуються будь-яким іншим чином соціального і правового захисту особи зі статусом УБД, тому судовий збір підлягає сплаті.

Апеляційний суд скасував ухвалу районного суду, зазначив, що позивач, маючи статус УБД, звернувся до суду з метою захисту свого права на отримання орендної плати за надану в оренду земельну ділянку, що з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», предмета та підстав позову вказує на звільнення його від сплати судового збору.

Продовжуючи розгляд справи, районний суд призначив почеркознавчу експертизу і зупинив провадження в ній.  

Позивач оскаржив відповідну ухвалу, однак апеляційний суд повернув йому скаргу через несплату судового збору на ухвалу суду, пославшись на правові висновки ВП ВС.

Колегія суддів КЦС ВС передала справу на розгляд ВП ВС, навівши таке обґрунтування.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати збору, зокрема, звільняються: 1) військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, – у справах, пов’язаних з виконанням військового обов’язку, а також під час виконання службових обов’язків (п. 12); 2) учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України – у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав (п. 13).

Предметом спору в цій справі є захист прав та інтересів УБД, пов'язаних з відносинами оренди землі, тобто цей спір не пов'язаний із захистом порушених прав позивача саме як УБД або з виконанням ним військового обов’язку, або виконання службових обов’язків.

Колегія суддів проаналізувала застосування п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у постановах КЦС ВС, Касаційного адміністративного суду у складі ВС та ВП ВС і дійшла висновку, що з цього питання у ВС склалася різна практика.

Зазначила, що правовий висновок щодо застосування вказаної норми виключно в контексті статей 12 та 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», викладений у постанові ВП ВС від 9 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, є конкретним та однозначним – таким, що позбавляє можливості застосувати п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у справі, що розглядається.

Водночас у цій справі застосування п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», яке обмежене виключно змістом статей 12 та 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», матиме результатом позбавлення позивача пільги, на яку він має право відповідно до реального змісту спірного пункту.

Колегія суддів вказала на доцільність значно ширшого тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і встановлення однозначного його розуміння. Тим більше зазначена проблематика набуває гострого значення в контексті збройної агресії російської федерації проти незалежності та державності України, оскільки вона потенційно зачепить інтереси сотень тисяч осіб, які стали на захист існування нашої держави та, ризикуючи власним життям, захищають, у тому числі, саме існування принципів, закріплених у Конституції України.

Необхідно усвідомлювати, що соціальне буття учасників бойових дій не обмежується виключно їхнім відповідним статусом. Якщо держава створює хибне враження у своїх громадян, які ризикуючи власним життям, захищали та захищають саме її існування, щодо реального соціального захисту цих громадян, то вона фактично самостійно підриває власні конституційні постулати.

Ухвала Верховного Суду від 3 липня 2024 року у справі № 567/79/23 (провадження № 61-16782 св 23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120370616.

Верховний Суд