Ще п’ять років тому в Україні за домашнє насильство була передбачена лише адміністративна відповідальність. Однак з 11 січня 2019 року домашнє насильство було криміналізоване з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція).

Про це під час практичної конференції «Стамбульська конвенція: 2 роки після ратифікації. Локалізація у регіонах під час війни» зазначила суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді, президентка ГО «Всеукраїнська асоціація жінок-суддів» Надія Стефанів.

Як звернула увагу спікерка, відповідно до ст. 55 Стамбульської конвенції, ратифікованої Україною 20 червня 2022 року, Сторони беруть на себе зобов’язання забезпечити розслідування та кримінальне переслідування найсуворіших форм насильства незалежно від наявності заяви, поданої жертвою, та уможливити продовження провадження у справі в разі відкликання жертвою такої заяви.

Україна виконала взяті на себе законодавчі обов’язки з реалізації положень Стамбульської конвенції. Так, внесено зміни до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, який передбачає можливість закриття кримінального провадження в разі, якщо потерпіла особа відмовилася від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Однак після ухвалення Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» ця норма більше не поширюється на кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством. Це зумовлено специфікою таких злочинів і можливістю впливу на особу, яка є жертвою домашнього насильства.

Так само відбулися законодавчі зміни й у сфері протидії домашньому насильству. Зокрема, в Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено такі спеціальні заходи, як терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника; взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

«У нашому законодавстві з’явився ще один термін – “злочин, пов’язаний із домашнім насильством”. На жаль, іноді правники розуміють цей термін звужено. Таке звужене тлумачення злочину, пов’язаного з домашнім насильством, як виключно складу злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, не дає можливості використовувати комплекс механізмів для захисту жертв домашнього насильства, зокрема застосовувати термінові заборонні приписи, обмежувальні приписи, обмежувальні заходи тощо. Тому в обвинувальних актах і слідчі, і прокурори мають обов’язково зазначати про те, що злочин був пов’язаний з домашнім насильством», – пояснила Надія Стефанів.

Щодо систематичності, яка є обов’язковою умовою кваліфікації злочину як домашнього насильства, суддя акцентувала, що не важливо, чи був кривдник притягнутий до адміністративної відповідальності за попередні випадки домашнього насильства. Значення тут матимуть саме докази, які підтверджують систематичність вчинення насильства.

За словами доповідачки, позитивною тенденцією в практиці розгляду проваджень, пов’язаних з домашнім насильством, є те, що судді почали більше посилатися на Стамбульську конвенцію, обґрунтовуючи судові рішення.

Як приклад Надія Стефанів навела кілька рішень місцевих судів. Зокрема, вона розповіла про вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 9 січня 2024 року у справі № 712/10576/23, яка стосувалася психологічного насильства. З посиланням на Конституцію України, Стамбульську конвенцію, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», постанови об’єднаної палати ККС ВС кривднику було призначено покарання, передбачене ст. 126-1 КК України, у вигляді громадських робіт на строк 150 днів, а також з нього було стягнуто процесуальні витрати на проведення експертизи.

В іншій справі потерпіла від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, звернулася до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження у зв’язку з примиренням. Проте, посилаючись на Стамбульську конвенцію та керуючись забороною, передбаченою в п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України, щодо закриття кримінального провадження стосовно кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, суд відмовив у задоволенні клопотання потерпілої (ухвала Богуславського районного суду Київської області від 10 січня 2024 року у справі № 358/1980/23).

Захід організував Центр «Жіночі перспективи» в межах роботи «Дому прав жінок» за підтримки Фонду прав людини Королівства Нідерланди та фонду «Sigrid Rausing Trust».

Фото надані організаторами.

Верховний Суд