Оскарження прокурором містобудівних умов та обмежень, дозвільних документів на виконання будівельних робіт з мотивів невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні без оспорювання права власності територіальної громади в особі позивача та права оренди ТОВ на земельну ділянку свідчить про відсутність приватноправового характеру спірних правовідносин і наявність публічно-правового спору.

На це вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

У справі, яка розглядалася, прокурор звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі міської ради та Міністерства охорони здоров’я України до ТОВ, Департаменту архітектури та містобудування міської ради (далі – Департамент), Управління державного архітектурно-будівельного контролю міської ради (далі – Управління), в якій просив суд: визнати незаконними і скасувати містобудівні умови та обмеження, затверджені наказом Департаменту; визнати незаконними дії Управління щодо видачі ТОВ дозволу на виконання будівельних робіт; скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Управлінням.

Суди попередніх інстанцій у задоволенні позову відмовили. КГС ВС скасував ці рішення, а провадження у справі закрив з огляду на таке.

Визначаючи предметну юрисдикцію справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (зазвичай майнового) конкретного суб’єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб’єктів владних повноважень.

Колегія суддів дійшла висновку, що у справі, що розглядається, прокурор фактично оскаржує містобудівні умови та обмеження, дозвільні документи на виконання будівельних робіт з мотивів невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а також не оспорює права власності територіальної громади в особі позивача та права оренди ТОВ на земельну ділянку (договору оренди земельної ділянки), тобто спірні правовідносини у справі не пов'язані з необхідністю захисту права на земельну ділянку, що свідчить про відсутність приватноправового характеру спірних правовідносин і наявність публічно-правового спору.

КГС ВС зазначив, що між прокурором та Департаментом, до якого і звернута позовна вимога, приватноправового спору немає. Натомість жодних вимог до ТОВ не заявлено, прокурор не оскаржує ані договору оренди, ані будь-якого права на земельну ділянку. Зі змісту спірних правовідносин у цій справі вбачається, що їх предмет не пов’язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим.

Прокурор оспорює містобудівні умови та обмеження саме з мотивів невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації, водночас повноваження з надання містобудівних умов та обмежень є саме адміністративними. Хоча стороною у справі і зазначено ТОВ, проте це не змінює природи спірних відносин, адже жодних вимог до ТОВ не заявлено.

Колегія суддів КГС ВС зауважила, що в постановах КАСУ від 19.01.2023 у справі № 640/9995/20, від 09.05.2023 у справі № 480/5165/21, від 18.01.2024 у справі № 380/8447/21 сформовано висновок про те, що здійснення забудови, наміри якої суперечать вимогам містобудівної документації (Генеральному плану населеного пункту, Детальному плану території), нівелює мету планування та забезпечення сталого розвитку населеного пункту, а отже, порушує суспільні інтереси, які виражаються у забезпеченні дотримання правил благоустрою населеного пункту, спрямованих на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини; містобудівні умови та обмеження, які не відповідають Генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні, не можуть вважатися такими, що враховують громадські інтереси.

Тож позов прокурора звернуто з метою захисту суспільного інтересу щодо відновлення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання стосовно планування забудови та розвитку території на місцевому рівні, а не для захисту права комунальної власності, і тому ця справа підсудна адміністративним судам.

КГС ВС дійшов висновку про те, що спірні правовідносини у цій справі не пов'язані з наявністю приватноправових відносин, а отже, позов у справі не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства і провадження у справі слід закрити з огляду на приписи ст. 231 ГПК України.

Постанова КГС ВС від 19 червня 2024 року у cправі № 916/242/22 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/119896260.

Верховний Суд