До вашої уваги – черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (за травень 2024 року) – https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Oglyad_KCS_05_2024.pdf

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

– у спорах щодо захисту особистих немайнових прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи, зазначено, що використання імені фізичної особи без її дозволу в творі, який висвітлює не лише об’єктивні події, а й включає в себе домисел авторів, є неправомірним та може свідчити про порушення особистого немайнового права такої особи на використання власного імені. У такому випадку фізична особа має право вимагати зупинення порушення її прав і відшкодування моральної шкоди. Підставою для захисту такого порушеного права є сам факт використання імені фізичної особи незалежно від характеру поширеної при цьому інформації про особу;

– у спорах, що виникають із питань захисту прав інтелектуальної власності, наголошено, що встановлення факту використання винаходу (корисної моделі) чи визнання патенту залежним від іншого патенту безпосередньо не відновлює порушене право інтелектуальної власності та не присікає порушення права інтелектуальної власності, а може бути лише передумовою для застосування інших способів захисту (наприклад, компенсації чи припинення порушення);

– у спорах, що виникають із виконання / невиконання договірних / недоговірних зобов’язань, вказано, що за обставин наявності беззаперечних доказів підробки підпису позичальника в договорі позики та в документах, поданих до третейського суду та апеляційного суду, щодо визнання боргу померлим позичальником, а також обізнаності його за життя про розгляд третейським судом справи щодо стягнення з нього заборгованості за вказаним договором, після смерті позичальника права його правонаступника можуть бути захищені шляхом визнання відсутніми зобов’язань за таким договором;

– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що якщо працівник не є особою, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, а також відсутнє рішення про його відсторонення від посади, прийняте слідчим суддею під час досудового розслідування чи судом під час судового провадження, то наказ роботодавця про відсторонення такого працівника від роботи є незаконним;

– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, зазначено, що ЦК України як основний регулятор спадкових відносин не містить жодних обмежень чи заборон, щоб суб’єктом права на обов’язкову частку у спадщині був іноземець. При з’ясуванні, чи належить іноземець до кола осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, необхідно враховувати, що непрацездатність такої особи має підтверджуватися відповідними документами, зокрема виданими в країні, громадянином якої є іноземець;

– щодо застосування норм процесуального права вказано, що у разі звернення прокурора, який діє в інтересах держави в особі відповідних органів державної влади, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення за відсутності доказів направлення місцевим судом повісток на адресу одного з таких органів та незалучення до участі у справі другого органу, немає підстав для застосування апеляційним судом річного присічного строку, оскільки зазначені обставини становлять виключний випадок, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Верховний Суд