Щоб мати довіру, українському судочинству не потрібно створювати додаткові спеціальні суди, наприклад інвестиційний. Натомість необхідно створити здорову конкуренцію. І цю конкуренцію у сфері вирішення комерційних і загалом цивільних спорів може забезпечити саме арбітраж.

Таку думку висловив суддя-спікер Великої Палати Верховного Суду Костянтин Пільков під час дискусії, присвяченої обговоренню пропозицій Української арбітражної асоціації (УАА) щодо вдосконалення арбітражного законодавства України.

Як зазначив суддя, змінюючи законодавство про арбітраж, важливо не перейти межу між сприянням арбітражному суду та втручанням у його роботу.

Коментуючи пропозиції УАА з розширення поняття «спір міжнародного характеру», суддя-спікер Великої Палати ВС зауважив, що процесуальне законодавство України передбачає процедури примусового приведення до виконання рішень третейських судів і рішень міжнародного комерційного арбітражу. Тож виникає запитання про те, до якої категорії належить іноземне арбітражне рішення. У постанові від 1 листопада 2023 року у справі № 910/3208/22 (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1506818/) ВП ВС дійшла висновку, що за процедурою приведення до виконання арбітражних рішень підхід до іноземного арбітражного рішення має бути таким самим, як до рішень міжнародного комерційного арбітражу, навіть у справі, спір у якій виник між двома іноземними для місця арбітражу суб’єктами (наприклад, обоє суб’єктів є українцями, а арбітраж розташований у Великій Британії). Це сигнал, що практика загалом сприймає широке розуміння того, що є спором міжнародного характеру, який може бути переданий до арбітражу.

Також Костянтин Пільков позитивно відгукнувся про запропоновані УАА зміни в частині автономного розуміння поняття стосовно очевидно (prima facie) недійсної арбітражної угоди. За його словами, саме автономне розуміння подібних концепцій має превалювати в процесуальному й арбітражному законі. Тоді логічно сприйматиметься і пропонована зміна про те, що пред’явлення окремого позову про визнання арбітражної угоди недійсною є неможливим, а суд, до якого подано такий позов, повинен залишити зазначений позов без розгляду. Саме залишення цього позову без розгляду – найправильніший хід, адже це питання має бути передане до арбітражу. «Так само не варто поширювати підходи щодо заміни сторони в зобов’язанні, закріплені в ЦК України, на заміну сторони арбітражної угоди», – додав спікер.

Стосовно мотивованості арбітражного рішення Костянтин Пільков зауважив, що таке рішення обов’язково має бути мотивованим, окрім випадку, якщо йдеться про арбітражне рішення на узгоджених умовах.

Захід організував Комітет Асоціації правників України з процесуального права спільно з Комітетом АПУ з альтернативних вирішень спорів.

Фото надані організаторами.

Верховний Суд