Засуджений у касаційній скарзі стверджував, що стороною обвинувачення не доведені об'єктивна та суб'єктивна сторони інкримінованого йому за ч. 2 ст. 365 КК України кримінального правопорушення, зокрема заперечував установлений судами факт нанесення потерпілому тілесних ушкоджень.

Як зазначив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, в кримінально-правовому аспекті поняттям насильства, зокрема і як способу вчинення кримінального правопорушення, охоплюється сам протиправний вплив на особисту недоторканність, здоров'я чи життя потерпілої особи, а також наслідки такого впливу у виді завдання фізичного болю, заподіяння тілесних ушкоджень або смерті. Отже, поняття «насильство» поширюється на спосіб вчинення діяння, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, та на обумовлені його застосуванням наслідки.

За обставинами справи, працівник правоохоронного органу, не висуваючи вимог зупинитися, раптово підбіг до водія мопеда ззаду та умисно вдарив його кулаком у плече, після цього застосував спосіб удушення шляхом захвату рукою шиї потерпілого і згодом продовжив незаконне застосування насильства.

Апеляційний суд дійшов переконливого висновку про доведеність винуватості працівника правоохоронного органу у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, залишаючи в силі вирок суду апеляційної інстанції.

Постанова ККС ВС від 22 травня 2024 року у справі № 749/19/22 (провадження № 51-7469км23)  ̶   https://reyestr.court.gov.ua/Review/119309255.

Верховний Суд