Про це сказала суддя Верховного Суду в Касаційному господарському суді Олена Кібенко під час I Інвестиційного Форуму Асоціації правників України. Вона взяла участь у секції дискусії, присвяченій поширеним міфам про ведення бізнесу в Україні.

Суддя зазначила, що найбільш поширеними є міфи про те, що господарські суди розглядають справи роками, майже всі господарські справи проходять усі три інстанції і при цьому більшість справ Верховний Суд направляє на новий розгляд.

Олена Кібенко звернула увагу, що розгляд справ господарськими судами України відбувається значно швидше, ніж комерційними судами в деяких зарубіжних країнах. За статистикою, середня тривалість судового розгляду господарських справ у 2023 році становила: судами першої інстанції — 79 днів, апеляційними судами — 67 днів, ВС — 45 днів. Загалом середній час розгляду господарських справ у минулому році тривав 191 день, або 6–7 місяців.

Звісно, це лише «середня температура по палаті» й будь-який адвокат зможе назвати справи, розгляд яких тривав декілька років, однак це все ж поодинокі випадки. Доповідачка акцентувала, що швидкий розгляд господарських спорів є дуже важливим для бізнесу, а відповідно й для рівня інвестиційної привабливості України. Тому стратегічна мета господарської юрисдикції полягає в подальшому покращенні відповідних показників, і суди послідовні в її досягненні.

Також, зауважила суддя, інколи можна почути, що багато рішень судів оскаржуються до вищої інстанції, скасовуються, справи повертаються на новий розгляд. Натомість статистика не підтверджує цього. Так, минулого року господарські суди першої інстанції ухвалили 127 974 рішення, з яких на 23 099 рішень (18 %) були подані апеляції, а 9183 (7 %) були оскаржені в касаційній інстанції. При цьому в 16 % випадків ВС скасував рішення судів першої інстанції та повернув справи на новий розгляд.

Олена Кібенко звернула увагу на те, що ГПК України 2017 року суттєво скоротив можливості направлення справи на новий розгляд судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Для того, щоб було менше оскаржень в апеляційну та касаційну інстанцію, судові рішення мають бути не лише законними та обґрунтованими, але й переконливими. Для цього суд має відповідати на всі аргументи сторін. Особливо це стосується рішень судів апеляційної інстанції.  Олена Кібенко звернула увагу, що часто одним з аргументів касаційної скарги є те, що апеляційний суд проігнорував аргументи сторін і по суті просто скопіював рішення суду першої інстанції. У такому разі сторони йдуть з інстанції до інстанції у сподіванні, що їх почують.

Суддя зазначила, що ВС постійно відстежує статистику справ, переданих на новий розгляд. Судді розуміють, що треба працювати над зменшенням відповідних показників. Є судді-доповідачі, у який цей показник стабільно варіюється від 3 до 10 % від кількості переглянутих рішень, тобто є значно нижчим за середній показник, і це означає, що ще є резерви для зменшення кількості нових розглядів.

Крім того, суддя зазначила, що з метою процесуальної економії (часу, коштів, інших ресурсів сторін і держави) суд касаційної інстанції, де це можливо, має ухвалювати нове рішення, а не передавати справу на новий розгляд до судів нижчих інстанцій. Для цього важливо розрізняти питання встановлення фактів та їх правової оцінки, не плутати останню з оцінкою доказів (яка проводиться для встановлення факту).

Модератор заходу корпоративний партнер Linklaters (Варшава, Польща) Даніель Коузенс запитав, чи застосовує ВС іноземні закони.

Олена Кібенко відповіла, що небажання суддів при вирішенні спорів застосовувати іноземний закон є також одним із поширених міфів. Суддя зазначила, що з початку року колегія суддів, до якої вона входить, розглянула чотири справи із застосуванням іноземного права. Так, в одній зі справ вирішувалося питання про те, чи могли іноземні компанії, які були виключені, а потім відновлені в реєстрі компаній, брати участь у загальних зборах українського товариства. В іншій справі ВС застосував іноземне право для вирішення питання, чи діяв директор в інтересах англійської компанії, вчиняючи правочини від її імені на території України.

Доповідачка зауважила, що, звісно, при застосуванні іноземного права виникає багато складних питань, зокрема: яким чином суд має визначити зміст іноземного права, чи може він сам шукати відповідні правові джерела (наприклад, в інтернеті) та робити переклад за допомогою сучасних програм автоматичного перекладу, чи має обов’язково звертатися до компетентних органів іноземної держави. Іноді в суддів ще не вистачає відповідних навичок застосування як колізійних норм, так і норм іноземного права. Тому необхідно підвищувати кваліфікацію суддів щодо розгляду спорів з іноземним елементом, проводити тренінги за участю іноземних колег, які частіше стикаються з такими питаннями.

Верховний Суд