Громадянин рф, уродженець м. Полонне Хмельницької області, звернувся до місцевого суду з позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк на відчуження земельної ділянки, яку успадкував після смерті батька.

За його словами, 16 лютого 2022 року в Україні він одержав свідоцтво про право на спадщину, що складається із земельної ділянки площею 2,5387 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після оформлення спадкових прав поїхав до росії, щоб владнати питання з продажем там квартири й отриманням пенсії та мав намір повернутися на батьківщину, проте не зміг перетнути кордон через початок повномасштабної війни. Тому пропустив строк для виконання зобов’язання щодо відчуження землі.

Під час розгляду справи у Полонському районному суді Хмельницької області прокурор просив залишити цей позов без задоволення. На його думку, твердження позивача щодо наміру відчужити земельну ділянку – голослівні, оскільки під час повномасштабної війни, 2 червня 2022 року, між ним та агротовариством укладено договір про оренду успадкованої земельної ділянки. Також спадкоємець не надав доказів, які б свідчили про намір повернутися до України – він міг це зробити через треті країни. Або ж відчужити земельну ділянку в межах строків через представників, визначених у наданій ним довіреності.

Суд зауважив, що у матеріалах справи є копія довіреності від 01.10.2015, за якою позивач уповноважив трьох осіб (дві з них – мешканки м. Полонного), серед іншого, здійснити продаж земельної ділянки площею 2,5387 га, яка перейде йому у спадщину після смерті батька.

Одна з уповноважених, родичка дружини позивача, у суді пояснила, що не відчужила земельної ділянки після отримання свідоцтва про права на спадщину, бо державний нотаріус їй пояснила, що для такого правочину необхідна особиста присутність власника. Позаяк земля продовжувала перебувати у власності її довірителя, то вона від його імені уклала договір оренди земельної ділянки з агротовариством та отримувала орендну плату.

Суд дійшов висновку, що наведені докази свідчать про те, що позивач не був позбавлений можливості в порядку доручення здійснити відчуження спірної земельної ділянки в строк, передбачений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України.

Суддя звернув увагу, що норми статей 81, 84, 140, 145 Земельного кодексу України є імперативними, регламентують порядок і строк відчуження земельної ділянки іноземним громадянином, що відраховується з моменту переходу такого права і цей строк – преклюзивний та не може змінюватися.

«Відтак, доводи позовної заяви та представника позивача щодо порушення позивачем річного строку на відчуження земельної ділянки, належної йому на праві власності, внаслідок об`єктивних критеріїв, а саме, обставин непереборної сили, війни між росією та Україною, не дають підстав для задоволення позову», – констатував суд.

Рішення ще не набрало законної сили та може бути оскаржене до апеляційного суду.

Хмельницький апеляційний суд