Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (державна зрада), може бути тільки громадянин України, при цьому диспозицією вказаної норми кримінального закону передбачено кримінальну відповідальність за державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який розглянув касаційну скаргу захисника особи, засудженої за державну зраду.

У цьому кримінальному провадженні вироком місцевого суду, залишеним без зміни апеляційним судом, діючий суддя, громадянин України, визнаний винуватим та засуджений за ч. 1 ст. 111 КК України, а саме за те, що він вчинив дії, спрямовані на спричинення шкоди суверенітетові й територіальній цілісності України, які виразились у наданні допомоги державним органам рф у проведенні підривної діяльності проти України та продовженні окупації частини її території, тобто у вчиненні державної зради. Зокрема, за результатами проведеного державними органами рф конкурсу указом президента рф він був призначений на посаду «судді верховного суду республіки крим російської федерації на окупованій території АР Крим» і продовжив здійснення правосуддя вже як «суддя верховного суду республіки крим російської федерації».

У касаційній скарзі захисник стверджував, що відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 квітня 2016 року № 1304-VIII «Про звільнення судді» його підзахисний був звільнений з посади судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у зв’язку з порушенням присяги судді, що свідчить про те, що на момент ухвалення вироку він уже не був суб’єктом злочину.

Як вбачається з матеріалів провадження, місцевий суд, ухвалюючи стосовно судді обвинувальний вирок за ч. 1 ст. 111 КК України, зауважив, що обвинувачений не звертався до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи Вищої ради юстиції із заявами про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення з посади за загальними обставинами, хоча таку можливість мав; з огляду на законодавство України не звертався із заявою про вихід із громадянства України (Закон України «Про громадянство»), а також не скористався своїм правом заявити про бажання зберегти громадянство України на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим (Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України») та, як наслідок, автоматично був визнаний громадянином рф.

ККС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обвинувачений, будучи суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, надавав іноземній державі (рф) та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, а саме здійснював «правосуддя» від імені іноземної держави (рф), чим забезпечив функціонування незаконно створених рф судових органів, становлення та зміцнення окупаційної влади рф на території України.

Постанова ККС ВС від 18 квітня 2024 року у справі № 753/8639/17 (провадження № 51-3543км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/118558616.

Верховний Суд