У травні 2023 року громадянка звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту смерті її сина, який загинув під час проходження військової служби та ведення бойових дій у квітні 2022 року, оскільки заявниця позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть свого сина у позасудовому порядку. Метою встановлення факту смерті було визначено необхідність отримання одноразової допомоги після загибелі сина та оформлення спадщини після його смерті.

До участі у справі в якості заінтересованих осіб були залучені Оболонський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Оболонський районний в м. Києві територіальний центр комплектування та соціальної підтримки та Міністерство оборони України.

Під час розгляду справи судом були досліджені матеріали службового розслідування, зокрема акт службового розслідування, сповіщення сім’ї про зникнення безвісти військовослужбовця, акт про настання смерті, письмові пояснення осіб.

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що твердження заявниці про неможливість отримання документів на підтвердження факту смерті особи за формою, встановленою чинним законодавством України, на території, де ведуться бойові дії, є обґрунтованими та носять об’єктивний характер, а тому ухвалив рішення про задоволення заяви.

Київський апеляційний суд погодився з висновками Оболонського районного суду міста Києва та залишив без змін рішення у даній справі.

Під час перегляду судових рішень у даній справі у касаційному порядку Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи, зокрема після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, під час ведення бойових дій, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення держави-агресора на територію України та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту. Отже, суди мають зважати на вказані обставини та, керуючись завданням цивільного судочинства, уникати формального підходу при вирішенні таких справ.

Касаційну скаргу Міністерства оборони України Верховним Судом залишено без задоволення, а рішення суду першої та постанову апеляційного суду  залишено без змін.

З повним текстом судового рішення можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111254325