Рівненський апеляційний суд скасував оскаржувану представником сторони відповідача ухвалу місцевого суду, якою задоволено клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборону вчинення щодо неї реєстраційних дій.

Із матеріалів справи відомо, що на розгляді у суді першої інстанції перебуває справа за позовом сторони позивача до відповідачів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Представник позивача, крім того, звернувся до місцевого суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, заборони відповідачам змінювати її цільове призначення, здійснювати її перетворення, поділ, об’єднання  з іншими земельними ділянками та заборони земельним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються спірної земельної ділянки.

Оскільки таке клопотання суд першої інстанції задовольнив, постановлену ухвалу мотивувавши тим, що між сторонами дійсно виник спір та існує загроза утруднення виконання можливого рішення суду у випадку відчуження земельної ділянки або розпорядження нею іншим чином, представник відповідача оскаржила її до Рівненського апеляційного суду, просила скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Апеляційний суд встановив, що між сторонами у справі, як суміжними користувачами, наявний спір про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Місцевий суд, задовольняючи заяву представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку відповідачів із забороною вчинення щодо неї будь-яких реєстраційних дій, не врахував, що між сторонами відсутній спір про право власності на земельну ділянку, на яку накладено арешт, а вжитий судом захід забезпечення позову не відповідає позовним вимогам про усунення перешкод у користуванні належною позивачеві земельною ділянкою шляхом демонтажу паркана із металевої сітки, зведеного на ній відповідачами.

Підставою для скасування апеляційним судом оскаржуваної ухвали суду попередньої інстанції став і той факт, що суд не надав оцінку, чи спроможні заходи забезпечення позову, про застосування яких просить позивач, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки спірний паркан, згідно з доводами позовної заяви, розташований саме на земельній ділянці позивача, а не відповідачів, на яку і накладено судом арешт.

Приймаючи таке рішення, Рівненський апеляційний суд врахував практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував  про недопустимість застосування місцевим судом неспівмірних до позовних вимог заходів забезпечення позову, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном, у тому числі у справах: «Стретч проти Сполученого Королівства», «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Ґаші проти Хорватії» від 13 грудня 2007 року.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 2 травня 2024 року у справі № 565/347/24 (провадження № 22-ц/4815/566/24).