Повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору у зв’язку з тим, що вони не відповідають вимогам КПК України (п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України), не відновлює досудове розслідування.

В ухвалі про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій.  

Сторона обвинувачення після постановлення судом ухвали про повернення прокурору обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру і до звернення до суду з обвинувальним актом чи клопотанням, які приведено у відповідність до вимог КПК України, має право виконати лише ту сукупність процесуальних дій, які є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК України та забезпечення виконання ухвали суду.

Якщо сторона обвинувачення після повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру проводила слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії та/або приймала процесуальні рішення, які не є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК України та забезпечення виконання ухвали суду, то отримані у кримінальному провадженні за результатами здійснення таких дій докази повинні визнаватися недопустимими як отримані після закінчення досудового розслідування.

Прокурор може повторно звернутися до суду з обвинувальним актом чи клопотанням у межах розумного строку, без невиправданих затримок у часі, після закінчення виконання процесуальних дій, які були необхідними на виконання ухвали суду для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК України і подальшого звернення з ними до суду.

Такі висновки сформулювала об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

ОП ККС ВС наголосила, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування в розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження ­­– суд.

Отже, вочевидь, дотримання строків досудового розслідування є невід'ємною складовою такої засади кримінального провадження, як розумні строки.

ОП ККС ВС звернула увагу, що термін «відновлення» в КПК України здебільшого використовується в контексті «відновлення досудового розслідування» (ст. 282 КПК України) та «відновлення кримінального провадження» (ст. 515 КПК України). Законодавець чітко висловив своє волевиявлення в частині унормування процедури відновлення досудового розслідування та у ст. 282 КПК України визначив підстави відновлення такого розслідування, при цьому відсутня така підстава для відновлення досудового розслідування, як повернення прокурору обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, у тому числі в частині перебігу строків на цій стадії.

Водночас термін «поновлення» у КПК України використовується саме в контексті поновлення пропущених процесуальних строків (ст. 117 КПК України), а не щодо поновлення досудового розслідування або поновлення кримінального провадження. Строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає (ч. 5 ст. 294 КПК України).

Таким чином, повернення обвинувального акта не передбачає поновлення закінченого досудового розслідування.

Також ОП ККС вказала, що оскільки положення КПК України не містять конкретного строку, у який прокурор має усунути встановлені судом недоліки обвинувального акта, то такі недоліки мають бути усунуті в межах розумного строку, тобто такого, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень.

Постанова ОП ККС від 15 квітня 2024 року у справі № 753/25892/21 (провадження № 51-3076кмо23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/118520015.

Верховний Суд