Вироком суду першої інстанції громадянина Г. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з іспитовим строком 2 роки і покладанням на нього обов’язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 3 статті 76 Кримінального кодексу України, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі здійсненням господарської діяльності у сфері пасажирських перевезень строком на 10 років, без конфіскації майна.

За матеріалами кримінального провадження, громадянин Г., будучи засновником та власником підприємства, яке здійснює підприємницьку діяльність, у тому числі пов’язану з пасажирським наземним транспортом, перебуваючи у місті Херсоні, маючи у власності та розпорядженні транспортні засоби, зокрема автобуси та мікроавтобуси, добровільно прийняв умови співпраці з незаконним органом влади, створеного окупаційною адміністрацією держави-агресора на тимчасово окупованій території Херсонської області, та за власної ініціативи здійснював злочинну діяльність, спрямовану на провадження господарської діяльності у сфері пасажирських перевезень на тимчасово окупованій території Херсонської області у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Стороною обвинувачення було оскаржено вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання через м’якість, оскільки судом було неправильно застосовано Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Захисник обвинуваченого, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора, просила вирок суду першої інстанції залишити без змін.

За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду, заслухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, дійшла висновку, що призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому із застосуванням умовної міри покарання є недостатнім, враховуючи характер і суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим злочину, його спрямованість з метою завдання шкоди суспільним відносинам у сфері національної безпеки України.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду, апеляційна скарга прокурора задоволена, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання із застосуванням статті 75 Кримінального кодексу України скасовано та ухвалено новий вирок, яким обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, органах місцевого самоврядування, органах самоорганізації населення та здійснювати підприємницьку діяльність у сфері пасажирських перевезень строком на 10 років та конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Справа № 766/9915/23