Рівненський апеляційний суд скасував ухвалу місцевого суду про забезпечення зустрічного позову, оскільки задоволення заяви відповідача про визначення часу спілкування з малолітнім сином, який з мамою проживає в одній із європейських країн, саме в Україні, фактичного призведе до невиконання вказаного судового рішення та ілюзорності правосуддя. Окрім того, вилучення дитини зі звичного для неї середовища проживання не відповідатиме забезпеченню якнайкращих її інтересів, які переважають над інтересами батьків.

Суду відомо, що між сторонами у справі існує спір про визначення місця проживання дітей.

Представник відповідача подала до суду клопотання про забезпечення зустрічного позову шляхом визначення часу спілкування з малолітньою дитиною.

Ухвалою суду першої інстанції заяву відповідача задоволено частково й визначено дні та час спілкування в Україні, а саме — за місцем проживання батька або за місцем реєстрації малолітньої дитини.

Не погодившись із такою позицією суду, представник позивачки оскаржила ухвалу місцевого суду до Рівненського апеляційного суду, просила скасувати її та відмовити у задоволенні заяви відповідача про визначення місця проживання дітей.

Колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційних вимог представниці позивачки з наступних підстав.

Суд попередньої інстанції, задовольняючи заяву відповідача про забезпечення позову шляхом спілкування малолітньої дитини з ним саме в України, не повною мірою оцінив розумність та адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, як і не дотримав балансу інтересів сторін та поклав на відповідачку за зустрічним позовом непропорційний і надмірний тягар, який фактично полягає у необхідності зміни країни проживання дитиною до вирішення спору про місце її проживання.

Проживання відповідачки за зустрічним позовом з сином в одній із європейських країн фактично унеможливлює виконання нею ухвали про забезпечення позову шляхом встановлення побачень батька й дитини в Україні. Таке помилкове рішення місцевого суду фактично призведе до невиконання оскаржуваного рішення та ілюзорності правосуддя.

Більше того, вилучення дитини зі звичного для неї середовища проживання, до вирішення спору по суті не відповідатиме забезпеченню якнайкращих інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків.

Як вбачається із практики Верховного Суду, зокрема Ухвали ВС від 14 серпня 2023 року у справі № 757/21377/22-ц (провадження № 61-11087ск23) у подібних правовідносинах, у випадку проживання дитини з матір’ю за кордоном, позов може бути забезпечено шляхом надання побачень батьку з дитиною за допомогою відеозв’язку. 

З огляду на зазначені вище обставини, апеляційний суд роз’яснив відповідачеві про його право звернутися до суду з заявою про забезпечення зустрічного позову шляхом визначення днів і часу спілкування з малолітньою дитиною саме за допомогою ґаджетів та відеозв’язку, а також вказав, що постанова Рівненського апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.