Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат провів онлайн-лекцію «Доктрина і “доктринки”», під час якої розповів про специфіку застосування доктрини приватного права касаційним судом.

«Доктрина приватного права в практиці Верховного Суду – це про певне правове відчуття приватного права та специфіки цивільних справ, що в разі недосконалості закону або договору забезпечує правильне розуміння і застосування певних положень та інколи дає неочікувані результати при вирішенні спорів тих категорій, щодо яких, здавалося, неможливо використати інші підходи їх вирішення», – зауважив Василь Крат.

Спікер зазначив, що Верховний Суд безпосередньо послався на доктрину приватного права, зокрема, в постановах щодо: договору факторингу, ознак звичаю, умов застосування аналогії права, договору найму, принципів виконання зобов’язань, ієрархії актів цивільного законодавства, багатоквартирного будинку як об'єкта права власності, часткових та солідарних зобов’язань, розуміння відкриття спадщини, авторського права на твір, критеріїв для розмежування віндикаційного та негаторного позовів, прояву найвищої добросовісності (доктрина uberrima fides).

Проаналізував суддя і постанову КЦС ВС від 4 серпня 2022 року у справі № 607/5148/20, у якій з посиланням на доктрину приватного права виокремлено такі ознаки звичаю: звичай є певним правилом поведінки; він не встановлений актами цивільного законодавства і є усталеним у певній сфері цивільних відносин. А от розглядаючи справу № 464/4738/20, Верховний Суд звернувся до приватно-правової доктрини для визначення умов застосування аналогії права (постанова КЦС ВС від 23 серпня 2022 року). У постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року у справі № 529/201/20 Верховний Суд, розмежовуючи договір найму й договір позички, навів доктринальне напрацювання, відповідно до якого критерієм, що дозволяє відрізнити договір найму від договору позички, є плата за користування майном.

Умовно в окрему категорію «доктринок» з огляду на їхню специфіку та значення лектор виділив доктрину заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) та конструкцію фраудаторності.

За його словами, доктрина заборони суперечливої поведінки є проявом об’єктивної доброї совісті й додатковим правовим засобом, мета якого – уникнути недійсності правочинів та стабілізувати цивільний оборот.

Василь Крат звернув увагу на застосування конструкції фраудаторності правочинів як механізму захисту інтересів кредиторів та фактора стабільності цивільного обороту, окремо наголосивши на необхідності розмежовувати конкурсне та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. У цьому контексті він, серед іншого, вказав про особливості кваліфікації касаційним судом як фраудаторних договору дарування, договору купівлі-продажу, односторонніх правочинів (зокрема, відмови від прийняття спадщини),  шлюбного договору.

Детальніше про все це – у презентації Василя Крата: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Prezent_Doktr_.pdf.

Захід організував проєкт «Online Law School».

Відеозапис лекції доступний за посиланням – https://youtu.be/CNanyXxP-Ck.

Верховний Суд