Батьки не мають компенсувати зменшення виплат на дитину за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від  28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційні скарги колишнього подружжя, подані на рішення місцевого суду, яким частково задоволено позов позивача до відповідачки та зменшено розмір аліментів на утримання доньки з ¼ частини всіх видів доходів на 1/6.

Обидві сторони наполягали на скасуванні оскаржуваного рішення та ухваленні нового. Позивач просив зменшити аліменти до 1/7 частки його доходів, а відповідачка — відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Колегія суддів, взявши за основу норми чинного законодавства та практику Верховного Суду, які застосовуються при вирішенні подібних спорів, врахувавши ч. 1 ст. 3 Конвенції Організації Об’єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі — Конвенція), ухвалила рішення про задоволення апеляційної скарги відповідачки та часткове задоволення апеляційної скарги позивача.

Апеляційний суд встановив, що згідно з рішенням місцевого суду позивач із 2012 року сплачує на користь колишньої дружини аліменти на утримання доньки в розмірі ¼ частини всіх видів доходів.

У новому шлюбі у відповідача народився син. Згідно з судовим наказом позивач сплачує на користь дружини на утримання малолітнього сина такі ж аліменти, як і на доньку. А відповідного до іншого рішення суду першої інстанції — ще й 1/6 частки доходів на утримання дружини до досягнення їх сином трирічного віку.

Це  й стало підставою для звернення до суду з позовом до колишньої дружини про зменшення розміру аліментів на утримання доньки.

Місцевий суд, частково задовольняючи позов, врахував зміну майнового стану позивача та застосував ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України (далі — СК України).

З такою мотивацією суду попередньої інстанції колегія суддів погодитися не змогла, тому прийшла до висновку про скасування оскаржуваного рішення.

Суду відомо, що у позивача наявна постійна робота та заробіток. Окрім основного місця професійної діяльності в державній установі, він надає послуги з комп’ютерної діагностики та ремонту й обслуговування автомобілів.

Жодних безумовних доказів погіршення майнового стану, що унеможливлює сплату ним аліментів у визначеному рішенням місцевим судом розмірі, позивач до суду не надав.

Не заслуговують на увагу покликання позивача на необхідності забезпечення дружини, оскільки на момент розгляду справи судом першої інстанції син подружжя досяг трирічного віку, а отже дружина не позбавлена можливості працювати та не перебуває на утриманні позивача як непрацездатна особа.

Оскільки позивач не довів погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв’язку з народженням дитини від іншого шлюбу, що може бути визначено у ст. 192 СК України підставою для зменшення розміру аліментів, яку при прийнятті рішення помилково застосував суд попередньої інстанції, Рівненський апеляційний суд прийшов до висновку, що позов про зменшення розміру аліментів не підлягає до задоволення.

Спори про зменшення або збільшення аліментів вимагають особливої уваги національних судів, оскільки вони стосуються інтересів дітей і забезпечення їх гармонійного розвитку й виховання, а також матеріального добробуту.

У ч.1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченні інтересів дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання доньки, покликався на зміну його сімейного стану — народження дитини у новому шлюбі та необхідності матеріального забезпечення дружини та дитини.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв’язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.

Варто також наголосити, що судова практика містить висновки і щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів.

Ця обставина не звільняє батьків від обов’язку щодо утримання дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).

Постанова Рівненського апеляційного суду від 04 квітня 2024 року у справі № 567/1462/23 (провадження № 22-ц/4815/456/24).