Встановлене рішенням Комітету ООН з прав людини порушення ст. 7 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права не є підставою для перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами, тому що в розумінні п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України не належить до інших обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Як убачається з матеріалів провадження, особа звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку апеляційного суду, яким її було засуджено за ч. 1 ст. 115, п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 358, ст. 70 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Підставою для перегляду вироку за нововиявленими обставинами засуджений у своїй заяві вказав установлене рішенням Комітету ООН з прав людини від 26 липня 2022 року порушення ст. 7 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а саме призначення йому довічного позбавлення волі, яке є «нескорочуваним». На думку засудженого, вирок підлягає перегляду на підставі п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України з призначенням покарання у виді граничного строку за ст. 63 КК України на момент постановлення вироку, що підлягає перегляду (15 років) зі звільненням з-під варти у зв’язку з повним та фактичним відбуттям покарання.

Суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 459 КПК України перевірив обставини, на які посилався засуджений у своїй заяві. Належним чином умотивувавши своє рішення, суд дійшов правильного висновку, що зазначені в заяві обставини не є іншими в розумінні п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України, оскільки саме по собі встановлене порушення ст. 7 Пакту не вважається підставою для перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами, тому що не є нововиявленою обставиною.

Водночас задля відновлення свого порушеного / оспорюваного права засуджений має можливість звернутися з відповідною заявою про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відповідно до ч. 5 ст. 82 КК України. Після цього він зможе звернутися з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України.

Суд також зазначив, що не є підставою для перегляду вироку за нововиявленими обставинами відсутність автоматичного компенсаторного механізму в національному законодавстві України. Якщо встановлено порушення прав засудженого, він має можливість після звернення з позовною заявою до національних судів звернутися з відповідною заявою до Європейського суду з прав людини.

Постанова ККС ВС від 12 березня 2024 року у справі № 1-9/2005 (провадження № 51-7853км18) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/117657266.

Верховний Суд