Для юридичної оцінки діяння як хуліганства (ст. 296 КК України) обов’язковим є поєднання ознак об’єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб’єктивної сторони, зокрема мотиву явної неповаги до суспільства.

Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, розглянувши касаційну скаргу захисника особи, засудженої за хуліганство (ч. 1 ст. 296 КК України).

Сторона захисту просила скасувати судові рішення попередніх інстанцій, стверджуючи, що в діях підзахисного не було складу зазначеного злочину. Верховний Суд не погодився з наведеним твердженням захисту та вказав, що хоча хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, але головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються на тотальному негативізмі та ворожому ставленні до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об’єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню і реакція інших на провокаційні дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначаються з огляду на час, місце, обстановку й інші обставин його вчинення, характер дій винного, а також поведінку потерпілого і стосунки, що склалися між ними.

Суди першої та апеляційної інстанцій належно перевірили версію сторони захисту про те, що засуджений не вчиняв хуліганства, конфлікт розпочав лікар, а засуджений лише захищався, та обґрунтовано не погодилися з такою версією, спростувавши її сукупністю досліджених доказів.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суди дійшли обґрунтованого висновку про вчинення засудженим кримінального правопорушення та правильно кваліфікували його дії за ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство).

Суд першої інстанції врахував мотиви й мету дій засудженого, характер дій кожного з учасників конфлікту, порушення засудженим громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось у вчиненні протиправних дій у приміщенні лікарні в присутності людей, які працювали та виконували свої професійні обов’язки. Також суд урахував агресивну поведінку засудженого та безпідставність вчинюваних ним дій і заначив, що це свідчить про прагнення засудженого показати зневагу до правил і норм поведінки в суспільстві, самоствердитися за рахунок приниження інших осіб. Крім того, суд вказав на наявність у діях засудженого такої обов’язкової ознаки хуліганства, як особлива зухвалість, оскільки грубе порушення громадського порядку супроводжувалося насильством із заподіянням лікареві тілесних ушкоджень, унаслідок чого останній був вимушений залишити своє робоче місце, чим було порушено нормальну діяльність лікарні, а саме припинено прийом громадян.

Постанова ККС ВС від 5 березня 2024 року у справі № 202/716/22 (провадження № 51-5296км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/117555107.

Верховний Суд