Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Зовнішні та внутрішні загрози незалежності судової влади під час війни, особливості судових спорів та функціонування Великої Палати Верховного Суду, процесуальний імунітет відповідача у спорах з державою, диджиталізація правосуддя, застосування інформаційних технологій та можливості використання штучного інтелекту, відповідальність за воєнні злочини й компенсація збитків, спричинених війною, необґрунтовані активи та санкції як нетиповий правовий режим приватного права – такі питання висвітлили судді Верховного Суду під час VІ Судового форуму.
Під час першої сесії «Суди 2024: битва за незалежність» суддя Великої Палати Верховного Суду Микола Мазур розповів про здійснення судочинства під час війни, акцентувавши на питанні зовнішніх та внутрішніх загроз незалежності.
За словами спікера, забезпечення незалежності судової гілки влади – це непросте питання в мирний час, а у воєнний – і поготів. «Незалежність судової влади є однією з ознак правової демократичної держави, за що сьогодні бореться Україна», – зазначив Микола Мазур.
У 2014 році, коли розпочалася збройна агресія рф проти України, виникли питання, як забезпечити безперервність здійснення правосуддя, доступ громадян до суду, зокрема на територіях, які були тимчасово окуповані, що робити суддям зі згаданих судів тощо.
За десять років були розроблені механізми, які стосуються передачі справ, зміни підсудності, переведення суддів до судів, розташованих на підконтрольних територіях. Водночас судова влада знайшла вирішення низки правових проблем (зокрема, застосування «намібійських винятків» у справах про встановлення фактів народження та смерті на тимчасово непідконтрольній території).
З початком повномасштабного вторгнення кількість проблем, з якими стикнулася судова влада, значно збільшилася.
Так, за словами Миколи Мазура, станом на січень 2024 року знищено чи пошкоджено 131 будівлю суду (15 з них – вщент знищені, 116 – пошкоджені). За підрахунками ДСА України, на відновлення цих будівель потрібно 2 млрд грн. Крім того, за даними ВРП, станом на сьогодні не працюють 33 суди в Луганській області, 45 – в Донецькій, 27 – в АР Крим, 11 – в Харківській, 23 – в Запорізькій, два – в Херсонській, а також один суд – у Сумській області.
Водночас суди, які розташовані близько до лінії розмежування, працюють в екстремальних умовах через постійні обстріли ворогом.
На це накладається і проблема кадрового дефіциту в судах, що впливає на строки розгляду справ. При цьому у 2023 році кількість справ, які надійшли до судів, майже вийшла на рівень 2021 року: минулого року до судів надійшло 4,5 млн справ.
Окрему увагу суддя ВП ВС приділив питанню воєнних злочинів. За даними Офісу Генерального прокурора, зареєстровано майже 130 тис. злочинів агресії та воєнних злочинів (понад 124 тис. з них – порушення законів та звичаїв війни). У свою чергу суди ухвалили 67 вироків у кримінальних провадженнях щодо порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України).
«Судова система продемонструвала спроможність здійснювати правосуддя в умовах воєнного стану та ухвалювати вироки у справах про воєнні злочини ще до закінчення війни», – резюмував Микола Мазур.
Під час другої сесії «Нові виклики та особливості судочинства, пов’язані з воєнним станом» суддя Великої Палати ВС Олег Ткачук звернув увагу на те, що у 2023 році на розгляді судів України перебувало близько 4,5 млн справ і матеріалів. Зокрема, суди вирішували 1 млн 40 тис. адміністративних справ, 283 тис. господарських справ, 1 млн 245 тис. кримінальних проваджень, 1 млн 505 тис. цивільних справ, 1 млн 34 тис. справ про адміністративні правопорушення. При цьому місцеві загальні суди завершили розгляд 2,9 млн справ, окружні адміністративні – близько 600 тис. справ, місцеві господарські – майже 180 тиc. справ, апеляційні суди – понад 500 тис. справ.
На розгляді ВП ВС у 2023 році перебувало більш як 600 процесуальних заяв, скарг і справ, касаційні суди передали для вирішення Великою Палатою ВС 154 справи. Майже 40 % справ були передані у зв’язку з необхідністю відступу від правових висновків іншого касаційного суду, у 30 % випадків підставою для передачі справ була наявність виключної правової проблеми, у 20 % – необхідність відступу від правових висновків ВП ВС, а в 10 % – порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції. Також торік до ВП ВС надійшло 133 апеляційні скарги у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
За результатами розгляду матеріалів і справ, які надійшли в період із 1 березня 2023 року до 1 березня 2024 року, ВП ВС ухвалила понад 1600 різних судових рішень. Частина з них ухвалена одноособово, проте в більшості випадків ВП ВС діє в колегіальному процесуальному порядку. Особливість функціонування цього органу ВС полягає якраз у тому, що будь-яке судове рішення Великої Палати ВС має бути узгоджено позиціями більшості із 21 судді. Такий постійно діючий колегіальний судовий орган є унікальним не тільки в Україні, але й у світі.
Олег Ткачук також розповів про особливо актуальні рішення, ухвалені ВП ВС у 2023 році, та останні рішення, прийняті нею у 2024 році, які мають вагоме значення для юридичної практики в державі. Він звернув увагу на правові позиції ВП ВС у справах:
Суддя Великої Палати ВС Ольга Ступак проаналізувала практику Верховного Суду про обмеження судового імунітету рф.
Вона зауважила, що з 2014 року громадяни скеровували позови про відшкодування шкоди за зруйноване внаслідок агресії рф майно до держави Україна. Після 24 лютого 2022 року вектор вимог обернувся на 180 градусів: такі вимоги почали висувати до рф. Ні процесуальне, ні матеріальне законодавство не було готове до вирішення такої категорії спорів, тому судам довелося торувати цей шлях у правозастосуванні.
Менш як за два місяці після початку повномасштабного вторгнення рф до України Касаційний цивільний суд у складі ВС ухвалив постанову від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, у якій зробив висновок про те, що країна-агресор не може мати юрисдикційний імунітет. У постанові сформульовані критерії, за наявності яких такий імунітет рф обмежується. Суд керувався, зокрема, тим, що рф діяла не в межах свого суверенного права на самооборону, а навпаки віроломно порушила всі суверенні права України, діючи на її території, а тому, безумовно, надалі не користується своїм судовим імунітетом у такій категорії справ.
У постанові від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц КЦС ВС розширив обґрунтування висловленої раніше позиції. В тому числі, зазначив, що застосування судового імунітету рф не буде узгоджуватися з обов’язком України забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача застосування судового імунітету рф буде порушенням самої сутності права на справедливий суд.
Суддя звернула увагу на постанову КГС ВС від 20 липня 2022 року у справі № 910/4210/20, у якій вирішувалося питання, чи можна звернути стягнення на майно ДКР «ВЕБ.РФ». КГС ВС зробив висновок, що корпорація є державною, тому за шкоду, завдану країною-агресором, може бути звернено стягнення і, відповідно, забезпечено виконання судового рішення.
Доповідачка зауважила про певні складнощі з вирішенням позовів до країни-агресора в порядку ГПК України, оскільки цей Кодекс на відміну від ЦПК України не передбачає такого учасника процесу, як держава, тим більше іноземна. Тому позивачі просили стягнути відшкодування шкоди з рф та її органів (МЗС, Міністерства юстиції, Міністерства оборони). Господарські суди, дотримуючись вимог процесуального закону, залишали такі позови без руху, бо в них не було вказано вимоги до кожного з відповідачів. У постанові від 6 листопада 2023 року у справі № 910/5699/23 КГС ВС зазначив, що такі позови є вимогами до рф в особі її органів, тому залишення їх без руху неправомірне.
Крім того, Ольга Ступак сказала про запуск із 1 квітня 2024 року Реєстру збитків, завданих агресією рф проти України. Поки відкритим залишається питання, чи можна буде отримати відшкодування з Реєстру за відповідним рішенням суду. Однак доповідачка наголосила, що в будь-якому разі такі рішення мають бути обґрунтовані, мотивовані, ухвалені з дотриманням стандартів доказування, які жодним чином не можуть бути знижені.
Суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді Єгор Краснов розповів про диджиталізацію правосуддя, застосування інформаційних технологій та можливостей штучного інтелекту в судочинстві.
Він нагадав, що 1 березня 2024 року у Верховному Суді відбувся круглий стіл щодо презентації Висновку № 26 (2023) КРЄС «Рухаючись вперед: використання допоміжних технологій у судочинстві». Суддя зауважив, що більшість відображених у цьому Висновку ідей уже втілені в нашій країні.
Доповідач акцентував, що в назві Висновку зазначено саме про допоміжні технології, адже закладена в ньому основна ідея полягає в тому, що жодна технологія та ШІ не можуть замінити суддю. Водночас використання цифрових технологій може прискорити провадження, сприяти прозорості та підзвітності розгляду справ, що підвищить довіру до суду.
Основним викликом, який прискорив використання цифрових технологій у всіх європейських країнах, був ковід, а в нашій державі – ще й повномасштабна війна. Вказані виклики ускладнили доступ до суду. На допомогу прийшов відеоконференцзв’язок. Застосування цієї технології також може допомогти виявленню так званих масових справ та пришвидшити їх розгляд. У Висновку КРЄС наголосив, що відповідні технології обов’язково мають бути підконтрольні саме судовій системі, оскільки це питання безпеки.
Також Єгор Краснов розповів про використання ЄСІТС. Він зауважив, що у 2017 році, коли ця система розроблялася, вона була однією з найкращих у світі. Втім, сьогодні повноцінно працюють лише три модулі системи зі всіх, вони повністю впроваджені лише в господарському судочинстві, але невдовзі мають бути застосовані в адміністративному та цивільному. Тож, за словами доповідача, нині господарські суди формують практику застосування відповідних інструментів.
Суддя навів кілька переваг застосування ЄСІТС. Використання електронного кабінету пришвидшує розгляд справи; дає змогу пересвідчитись у тому, що сторона отримала відправлені судом документи; зменшує витрати. При цьому Єгор Краснов звернув увагу, що іноді адвокати реєструють кабінет у ЄСІТС, залишаючи поза увагою те, що клієнти – юридичні особи такого кабінету не мають. Практика йде таким шляхом, що має бути зареєстрований кабінет не лише адвоката, але й учасника судового процесу.
Під час третьої сесії «Воєнні злочини. Компенсація збитків. Санкційні справи» суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Світлана Яковлєва розповіла про особливості розгляду справ щодо воєнних злочинів, відповідальність та компенсацію збитків, спричинених війною.
Спікерка зауважила, що поняття «воєнні злочини» ввійшло в життя українців з початком повномасштабного вторгнення рф на територію нашої держави. З 2014 року агресивні дії росії кваліфікувалися інакше, правоохоронні органи реєстрували такі злочини, зокрема, як планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни; дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, тощо.
Воєнні злочини відрізняються від так званих загальнокримінальних злочинів. По-перше, під час доведення факту вчинення особою воєнного злочину потрібно звертати особливу увагу на предмет доказування. Недостатньо вказати, що російські військові вчинили вбивство цивільного населення, пошкодили, знищили майно. Потрібно довести, що це відбулося під час збройного конфлікту і що особа, яка вчинила злочин, знала про збройний конфлікт. Тобто в разі вчинення воєнного злочину потрібно обов’язково встановлювати наявність контекстуального елемента.
По-друге, важливим є визначення об’єктивної та суб’єктивної сторони кримінального правопорушення. Так, ст. 438 КК України передбачена відповідальність за порушення законів та звичаїв війни. Але фактично ця стаття є бланкетною нормою і в кожному конкретному випадку потребує звернення до правил та звичаїв ведення війни, які повинні містити посилання на норми, статті й правила Римського статуту МКС, конвенцій, додаткових протоколів до конвенцій або норми звичаєвих правил, що наповнюють зміст об’єктивної сторони кримінального правопорушення.
По-третє, за словами Світлани Яковлєвої, більшість справ щодо воєнних злочинів розглядається за процедурою in absentia, що має свої особливості та складнощі. Доведення винуватості особи у вчиненому злочині – доволі тривалий процес, а під час судового розгляду мають бути дотримані права як потерпілих, так і обвинувачених. Тому особлива увага повинна приділятися, зокрема, належному повідомленню обвинуваченого (підозрюваного).
Крім того, під час війни постало питання щодо відшкодування шкоди, завданої діями росіян. На думку спікерки, одним із найефективніших механізмів відшкодування шкоди, завданої внаслідок воєнних дій, є заявлення цивільного позову в кримінальному провадженні. Так, під час кримінального провадження збирається надійна доказова база, яка використовуватиметься для доказування не тільки події злочину, а й шкоди, завданої цими діями. Детальніше – https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/zmi/1556344/.
Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Євген Петров розповів про деякі питання, що виникають при вирішенні спорів щодо стягнення в дохід держави необґрунтованих активів.
Він зазначив, що поняття «необґрунтовані активи» з’явилося лише у 2019 році й було багато дискусій щодо його місця в законодавстві. ЄСПЛ дає відповіді на деякі питання стосовно необґрунтованих активів. Аналізуючи його рішення, можна дійти висновку, що, незважаючи на застосування терміна «активи» як правової категорії в цивільному, господарському, фінансовому, бухгалтерському, корпоративному законодавстві, слід використовувати його визначення в ст. 290 ЦПК України. Хоча, на думку Євгена Петрова, таке регулювання дискусійне, оскільки є Рішення Конституційного Суду України (від 26 лютого 2019 року у справі № 1-рп/2019) про те, що якщо в процесуальному законодавстві використовуються норми матеріального права, то це суперечить Конституції України.
Крім того, доповідач зауважив, що відповідно до згаданого визначення під необґрунтованими активами розуміється досить широке коло об’єктів цивільного права. При чому, з одного боку, це ніби об’єкт сам по собі, а з іншого – це активи які посвідчують об’єкт, але вони включені в загальне визначення активів. Виникають питання щодо правового регулювання віртуальних активів – криптовалюти, яка може бути необґрунтованим активом.
Також Євген Петров зосередився на різниці між конфіскацією в публічному та цивільному порядку. Відповідно, в кримінальному та цивільному судочинстві застосовуються різні стандарти доказування. В цивільному процесі має застосовуватися баланс ймовірностей, а не принцип доведення.
Суддя звернув увагу на дискусійні питання щодо «пов’язаних осіб». Спеціалізована антикорупційна прокуратура в позовах зазначає таких осіб співвідповідачами. Однак ч. 7 ст. 290 ЦПК України визначає, що якщо рішення про стягнення активів може вплинути на права та обов’язки третіх осіб, їх треба залучати до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Виникає питання, в ролі кого залучати «пов’язаних осіб», з огляду на те, що співвідповідачі повинні відповідати за позовом і на них покладається обов’язок виконати рішення. Відповідне питання буде порушено в одній зі справ, яка готується до передачі на розгляд ВП ВС.
Євген Петров проаналізував ще низку питань, які постають під час розгляду таких справ. Він зазначив, що практика розгляду відповідної категорії спорів формується, судді ВС обговорюють ці питання з колегами з Вищого антикорупційного суду. Зокрема, планується проведення незабаром тематичного круглого столу.
Презентація Ольги Ступак – https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Prezent_Sud_imun_rf_15_03_2024.pdf
Презентація Євгена Петрова – https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Prezent_Petrov_nebgr_aktivi.pdf
VІ Судовий форум організувала Асоціація адвокатів України. Фото надані організатором.
