Подання учасником судового процесу заяви про роз’яснення постанови суду касаційної інстанції, право на роз’яснення якої не передбачено ст. 245 ГПК України, а також апелювання до згенерованої системою штучного інтелекту «ChatGPT» «позиції» у відповідях з окремого питання, що вже розглянув суд, розцінюється судом як зловживання процесуальними правами та виявом неповаги до суддів Верховного Суду, а також до судової системи загалом.

Про це йдеться в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі за заявою представника позивача про роз’яснення постанови ВС.

Відповідно до обставин справи представник позивача просив Верховний Суд роз’яснити судове рішення, стверджуючи, зокрема, що суд застосував термін «добровільне зобов’язання» щодо правової природи обов’язку відповідача, який виник у нього на підставі рішення загальних зборів учасників. Такий висновок підлягає роз’ясненню та узгодженню із загальними поняттями норм матеріального права й концептуальних положень теорії держави та права.

В обґрунтування необхідності роз’яснити поняття «добровільне зобов’язання», вжите в постанові, представник позивача, серед іншого, посилався на відповіді, що надала система штучного інтелекту «ChatGPT» під час аналізу цього поняття, а також вказував, що вжите судом поняття суперечить теоретичному поняттю, закріпленому в нормах матеріального права.

Верховний Суд перевірив подану заяву про роз’яснення судового рішення та дійшов висновку, що постанова суду касаційної інстанції, яку просить роз’яснити представник позивача, не є судовим рішенням, право на роз’яснення якого передбачено ст. 245 ГПК України, оскільки вона не підлягає виконанню в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження». Питання, на які заявник хоче отримати роз’яснення в порядку ст. 245 ГПК України, стосуються мотивів прийнятого рішення та поставлені в такому аспекті, що вимагають від суду додаткового обґрунтування вже прийнятого рішення щодо правовідносин сторін, що не були предметом розгляду (щодо процедури приведення статуту у відповідність, порядку підрахунку голосів на наступних загальних зборах). Заявник фактично просив ВС спростувати чи підтвердити те, що з окресленого питання згенерувала система штучного інтелекту «ChatGPT», яка не визнається як джерело достовірної науково доведеної інформації, на противагу висновкам, зробленим судом у судовому рішенні. У такий спосіб заявник поставив під сумнів суддівський розсуд і судове тлумачення цього питання в рішенні, що набуло статусу остаточного, чим знехтував авторитетом судової влади.

Україна є членом Спеціального комітету із штучного інтелекту при Раді Європи, у жовтні 2019 року приєдналася до Рекомендацій Організації економічного співробітництва і розвитку з питань штучного інтелекту (Organisation for Economic Co-operation and Development, Recommendation of the Council on Artificial Intelligence, OECD/LEGAL/0449), а в грудні 2020 року розпорядженням Кабінету Міністрів України схвалила Концепцію розвитку штучного інтелекту в Україні, відповідно до якої розроблення та використання систем штучного інтелекту можливе лише за умови дотримання верховенства права, основоположних прав і свобод людини та громадянина, демократичних цінностей, а також забезпечення відповідних гарантій під час використання таких технологій.

Штучний інтелект може бути корисним і допоміжним інструментом у сфері правосуддя, але не може замінити роль суддів.

Технологію слід використовувати лише для підтримки й посилення верховенства права.

Натомість у справі, що розглядалася, учасник використовував технологію штучного інтелекту не як засіб сприяння здійсненню належного правосуддя, а навпаки – з метою заперечення (ставлення під сумнів, оскарження) вже зроблених судом висновків.

Протиставлення учасником судового процесу в процесуальній заяві висновків судової палати Верховного Суду з правового питання та системи штучного інтелекту, що не має нормативного регулювання та науково доведеного підґрунтя для використання, як підстава для роз’яснення рішення суду неминуче спричиняє проблеми з точки зору впливу на авторитет Верховного Суду, його судової практики й довіри до судової влади загалом.

Судді та адвокати розділяють основоположний обов’язок дотримання процесуальних норм і принципів справедливого судочинства. Адвокати, усвідомлюючи роль Верховного Суду в демократичному суспільстві, мають виявляти високий рівень професійної обачності й конструктивної співпраці із судом, позбавляючи його від подачі завідомо необґрунтованих скарг (заяв). Навмисне чи недбале зловживання ресурсами суду, в тому числі використання штучного інтелекту без належного розуміння його можливостей як підстава для протиставлення його висновків висновкам суду, може підірвати довіру до судової системи. Така поведінка суперечить меті права на звернення до суду.

Підсумовуючи викладене, ВС вважає, що дії заявника в сукупності (подання завідомо безпідставної заяви на роз’яснення постанови суду касаційної інстанції, право на роз’яснення якої не передбачено ст. 245 ГПК України, апелювання до «позиції» системи штучного інтелекту «ChatGPT», згенерованої нею у відповідях з окремого питання, що вже розглянув суд) є виявом неповаги до суддів Верховного Суду, не спрямовані на ефективний захист прав, свобод та інтересів позивача від імовірних порушень з боку відповідача.

Заява явно необґрунтована та завідомо безпідставна (фактично зводиться до незгоди з рішенням суду, повторного перегляду висновків суду з наданням іншого судового тлумачення і надання відповіді на питання, що взагалі не були предметом спору), не відповідає завданню господарського судочинства та є зловживанням правом на подання заяви, тому ВС вважає її неприйнятною згідно зі ст. 43 ГПК України.

Ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 8 лютого 2024 року у справі № 925/200/22 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/116984639.

Верховний Суд