З такою позицією суду попередньої інстанції погодився Рівненський апеляційний суд, оскільки і матеріали справи, і доводи сторін підтверджують, що відповідачка спроможна забезпечити більш сприятливі умови виховання сина, аніж позивач у справі.

Суд апеляційної інстанції переглянув апеляційну скаргу, подану позивачем на рішення місцевого суду від 22 листопада 2023 року, яким йому відмовлено у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини.

Просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задоволити позов і визначити місце проживання малолітнього сина з ним, оскільки подальше перебування дитини з матір’ю буде шкодити її моральному та фізичному стану, загрожувати його життю. В апеляційній скарзі також ішлося про те, що його син під час відпочинку з відповідачкою в одній із арабських країн зазнав сексуального насильства.

Рівненський апеляційний суд відмовив позивачеві у задоволені апеляційної скарги та залишив оскаржуване рішення суду попередньої інстанції без змін.

У матеріалах справи й справді містяться копії протоколів індивідуальної психологічної діагностики та індивідуальної психологічної бесіди з дитиною, які складені практичним психологом, і вони підтверджують, що хлопчик зазнав сексуального насильства.

Однак суд встановив, що ці психологічні дослідження проводилися у той період, коли син проживав із батьком.

Більше того, для прийняття справедливого рішення, на підставі ухвали місцевого суду про призначення експертизи у справі, були проведені клінічні дослідження і бесіда з хлопцем, який повідомив експерту, що жодного насильства щодо нього вчинено не було.

Висновок судового експерта-психолога філії судово-психіатричних експертиз долучений до  матеріалів справи.

У судовому засіданні в суді першої інстанції хлопчик також заперечив факт сексуального насильства над ним під час відпочинку з мамою за кордоном.

Акти, у тому числі й проведення оцінки рівня безпеки дитини, надані Службою у справах дітей виконкому міської ради, підтверджують, що проживання хлопчика з мамою є безпечним.

Жодних доказів жорстокого поводження з дитиною відповідачкою позивач не надав, а суд не встановив.

З огляду на зазначене вище, відсутні підстави для зміни рішення місцевого суду від 16 червня 2020 року, яким визначено місце проживання дитини із матір’ю.

Приймаючи рішення про визначення місця проживання дитини, судом виконано вимоги ст. 19 Сімейного кодексу України щодо обов’язкової участі органу опіки та піклування у такому спорі та досліджено поданий ним висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, що стосуються справи.

Доводи позивача про те, що відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином, апеляційний суд також відхилив, оскільки вказане питання вже було предметом розгляду в судах і не знайшло свого підтвердження.

Так, рішенням місцевого суду від 10 липня 2023 року частково задоволено позов до відповідачки про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини й встановлено порядок зустрічей позивача з сином.

Своєю постановою суд апеляційної інстанції змінив це рішення, також оскаржене позивачем до апеляційного суду, в частині визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні батька з 7-річним хлопцем.

Обидва рішення набрали законної сили та є обов’язковими до виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладених  у постановах Верховного Суду.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесах вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини.

Колегія суддів зауважує, що сім’я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти спосіб захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб вона зростала в благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Діти потребують уваги, підтримки і любові своїх батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

Суд першої інстанції, на виконання положень ст. 171 Сімейного кодексу України, заслухав думку хлопчика при визначенні місця його проживання, який висловив бажання проживати з матір’ю.

За таких обставин, виходячи із закріплених у міжнародному і національному законодавстві принципів пріоритету захисту прав та забезпечення інтересів дітей в усіх його діях щодо них, у тому числі й при вирішенні судових спорів, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Апеляційний суд, крім того, наголосив сторонам у справі, що визначення місця проживання дитини з матір’ю не вливатиме на взаємовідносини дитини з батьком, оскільки це не позбавляє та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов’язків.