За залишення дитини без нагляду, залежно від обставин, може бути передбачена юридична відповідальність для обох батьків, адже законодавством України чітко передбачено, що мати та батько мають не лише рівні права щодо дитини, а й обов'язки.

Адміністративна відповідальність передбачена статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої за ухилення законних представників дитини від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей передбачено попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо ті самі дії вчинено повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, передбачений штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна відповідальність передбачена статтею 166 Кримінального кодексу України та настає за злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки. У цьому разі батьки, опікуни чи піклувальним караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Крім цього, відповідно до статті 135 Кримінального кодексу України встановлена відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Наприклад, у ситуації, коли дитина під час пожежі не може вийти із зачиненої квартири, а батьків, які були зобов’язані піклуватися про неї, поруч немає. Водночас вони самі залишили її у такий небезпечній для життя ситуації. 

У разі наявності складу зазначеного правопорушення у діях батьків, опікунів чи піклувальників до них може бути застосоване обмеження волі на строк до двох років або позбавлення волі на той самий строк.

Також обставини, що можуть бути розцінені, як загроза життю або здоров’ю дитини, визначені у Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року № 585. Зокрема, до них належать:

- залишення дитини віком до семи років або дитини у безпорадному стані (хворої, з обмеженням життєдіяльності тощо) в приміщенні, громадському або іншому місці без нагляду осіб, які досягли 14 років;

- залишення дитини віком до десяти років більше ніж на півгодини на вулиці без відповідного для природно-кліматичних умов одягу або без дотримання відповідного для віку температурного режиму;

- залишення дитини під наглядом осіб з наявними ознаками алкогольного чи наркотичного сп’яніння, перебування під дією психоактивних речовин, вираженого психічного розладу.

В окремих випадках та за наявності відповідних підстав, передбачених статтею 164 Сімейного кодексу України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини