Колишній мер обвинувачувався в тому, що за попередньою змовою він разом з іншими посадовими особами розробив план з отримання неправомірної вигоди за сприяння у виділенні земельної ділянки площею 3,42 га. Загальна сума мала становити 2,25 млн грн. Посадовців затримали під час отримання першого «траншу» в розмірі 1 млн грн.

Вироком місцевого суду, залишеним без зміни апеляційним судом, колишнього мера засуджено за ч. 5 ст. 368 КК України (у редакції від 18 квітня 2013 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративних функцій в органах місцевого самоврядування на строк 2 роки з конфіскацією майна.

У касаційних скаргах засуджені вказували, що НСРД, результати яких покладено в основу вироку, проводилися до внесення відомостей до ЄРДР, а отже інформація, здобута в ході їх проведення, не може бути належним доказом. Стверджували, що стороною обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України клопотання слідчого та ухвали слідчого судді апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД не було відкрито стороні захисту.  

ККС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недопустимими усіх зібраних під час проведення НСРД доказів.

Постанова ККС ВС від 25 січня 2024 року у справі № 447/3947/13-к (провадження № 51-2342км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/116705008.

Верховний Суд