Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У більшості справ щодо повернення дітей в Україну іноземні суди ухвалювали рішення про неповернення дитини з міркувань безпеки (через війну). Однак, розглядаючи такі справи, іноземні судді повинні розуміти, що Україна очікує на повернення дітей, коли це буде безпечно, адже діти – це майбутнє нашої держави. На цьому наголосила суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Юлія Черняк на Щорічній зустрічі контактних осіб Європейської судової мережі у цивільних і комерційних справах (Annual meeting of the contact points of the European Judicial Network in Civil and Commercial Matters).
Цьогоріч, за задумом організаторів заходу, однією з тем для обговорення було визначено основні виклики для українських судів і Міністерства юстиції України щодо застосування Гаазьких конвенцій у цивільних та сімейних справах під час воєнного стану в Україні.
Юлія Черняк виступила з доповіддю-презентацією на тему «Міжнародне викрадення дітей та захист дітей під час російсько-української війни: виклики і коментарі до судової практики» («Child abduction and child protection during the Russian-Ukrainian war: challenges and comments on the case-law»).
Суддя поінформувала, що, за даними Офісу Генерального прокурора, з 24 лютого 2022 року через російське вторгнення в Україну понад 500 українських дітей загинули, понад 1200 отримали поранення, мільйони українських дітей стали вимушеними переселенцями, майже 1,3 млн дітей мігрували і проживають на території Європейського Союзу. За інформацією Уряду, до рф примусово депортовано понад 19,5 тис. українських дітей.
Враховуючи предметну компетенцію Європейської судової мережі, доповідачка приділила основну увагу аналізу того, яким чином серйозні виклики, з якими внаслідок російсько-української війни зіткнулися українські діти, їхні батьки та національні суди України, вирішуються за допомогою правил двох Гаазьких дитячих конвенцій: Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року та Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року.
Юлія Черняк визначила такі основні питання для обговорення:
Суддя зазначила, що в більшості справ за позовами про повернення дитини в Україну, розглянутих у 2022–2023 роках, іноземні суди ухвалювали рішення про неповернення дитини з міркувань безпеки (у зв'язку з війною в Україні), застосовуючи п. «b» ч. 1 ст. 13 Гаазької конвенції 1980 року.
Питання безпекової ситуації та пов'язаних із веденням воєнних дій і їх наслідками обмежень стали додатковою складовою предмета доказування у справах про повернення дитини та визначення місця проживання дитини.
Відповідно до практики ВС, сам факт введення воєнного стану на території України не є достатньою підставою для задоволення позову про повернення дитини з України до держави її попереднього постійного проживання. Кожна справа вимагає від суду дослідження всієї історії сімейних відносин дитини з кожним із батьків, з'ясування та порівняння низки факторів, що характеризують життя дитини в державі її попереднього постійного проживання та в державі, до якої вона була переміщена або в якій утримується.
Щодо роботи в ролі контактного судді від України в Міжнародній Гаазькій мережі судів (IHNJ) Юлія Черняк відзначила позитивну тенденцію: все частіше суддя іноземного суду, який розглядає заяву про повернення української дитини, запитує через Міжнародну Гаазьку мережу суддів у судді-координатора від України інформацію про те, чи перебуває певний регіон в Україні (місто чи населений пункт) під окупацією Росії (або чи ведуться на цій території бойові дії). Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окуповані Росією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року, і він постійно оновлюється.
Доповідачка зауважила, що з огляду на об'єктивні обставини (війна, вивезення дитини за кордон та призвичаєння її в новому середовищі) особливої актуальності набуває такий спосіб захисту прав батьків на доступ та контакт із дитиною, яка перебуває за кордоном, як застосування попередніх забезпечувальних заходів відповідно до статей 5, 11 Гаазької конвенції 1996 року, що є своєрідним аналогом інституту забезпечення позову в українському цивільному процесі. На конкретних прикладах Юлія Черняк показала, що упродовж 2022–2023 років Верховний Суд вирішив дискусію на користь можливості застосування цього інституту у справах про повернення дитини в порядку Гаазької конвенції 1980 року та про визначення місця проживання дитини в порядку Гаазької конвенції 1996 року.
З урахуванням офіційної позиції Національної соціальної сервісної служби України (Центрального органу України за Гаазькою конвенцією 1996 року) суддя наголосила, що українські діти не є біженцями, вони виїжджають з України через заворушення, спричинені російською агресією (так званою зовнішньою загрозою), а тому міжнародна підсудність сімейних справ щодо дитини повинна визначатися не за спеціальним правилом ст. 6, а за загальним юрисдикційним правилом ст. 5 Гаазької конвенції 1996 року, тобто за звичайним місцем проживання дитини.
На прикладі практики ВС у справах про визначення місця проживання дитини Юлія Черняк проілюструвала дію правила «міжнародна підсудність слідує за звичайним місцем проживання дитини». Обидві наведені справи стосуються дитини – громадянина України, який виїхав з України до іншої держави, однак час, коли відбувся цей виїзд, та інші фактичні обставини у цих справах відрізняються. У першому випадку, оскільки дитина на момент відкриття провадження у справі набула звичайне місце проживання за кордоном, справа не підсудна українському суду і тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. У другому випадку, оскільки звичайним місцем проживання дитини на момент відкриття провадження у справі була Україна, український суд встановлює підсудність відповідно до ст. 5 Гаазької конвенції 1996 року та ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» (правило незмінності міжнародної підсудності у ході провадження у справі).
Військові дії РФ в Україні призвели до появи нових категорій справ, зокрема про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України. Доповідачка проаналізувала сформульований з урахуванням «Намібійських винятків» та практики ЄСПЛ висновок ВС: «документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що розташовані на тимчасово окупованій території України, як виняток, можуть братись до уваги судом і оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв’язку, під час розгляду справи у порядку статті 315 ЦПК України».
Суддя акцентувала на неможливості «пришвидшення» усиновлення чи здійснення усиновлення «за спрощеною процедурою» в умовах воєнного стану. Усиновлення дітей може здійснюватися лише в тих регіонах, де не ведуться бойові дії, де працюють служби у справах дітей та суди, і лише щодо дітей, життєві обставини батьків або інших родичів яких встановлені.
Крім того, Юлія Черняк наголосила: розглядаючи питання застосування міжнародних конвенцій щодо захисту українських дітей, іноземні судді повинні розуміти, що Україна очікує на повернення українських дітей назад, коли це буде безпечно, адже діти – це майбутнє України. «Немає дітей – немає держави! І тому вкрай важливо, що ці тези усвідомлюються Європейською комісією. Як передбачено Декларацію про створення Реєстру збитків, завданих агресією РФ проти України (Рейк'явік) 2023 року щодо становища дітей в Україні: робімо разом усе можливе, щоб повернути всіх українських дітей додому», – сказала суддя.
Щорічну зустріч контактних осіб Європейської судової мережі у цивільних і комерційних справах організував Генеральний директорат з питань загального правосуддя Європейської комісії, вона відбулася 29–30 січня 2024 року в м. Брюссель (Королівство Бельгія).
Європейська судова мережа у цивільних і комерційних справах полегшує та підтримує відносини між національними судовими органами і таким чином полегшує вирішення транскордонних судових справ.
Презентація Юлії Черняк –
