Чи варто розширювати арбітрабельність спорів та які категорії справ доцільно віддати на розгляд арбітражу; які проблеми виникають у судах при розгляді справ щодо рішень третейських судів та міжнародного комерційного арбітражу; які зміни необхідно внести до процесуального законодавства в цьому контексті – ці та інші питання обговорили судді Верховного Суду з міжнародними експертами з вирішення комерційних спорів на онлайн-зустрічі. Захід був присвячений темі судового розгляду справ щодо оскарження, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів, визнання та виконання рішень МКАС.

У заході взяли участь судді Касаційного господарського суду у складі ВС, який переглядає в апеляційному порядку справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання таких рішень, і Касаційного цивільного суду у складі ВС, який є апеляційним судом щодо справ про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень МКАС.

На початку зустрічі голова КГС ВС Лариса Рогач окреслила основні питання, що потребують вирішення для покращення відправлення правосуддя, які обговорювалися на зборах суддів КГС ВС. Передусім необхідно забезпечити чітке визначення юрисдикції спорів, щоб стороні було відразу зрозуміло, до якого суду звертатися в разі виникнення того чи іншого спору. В умовах війни важливо забезпечити належне повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а також можливість участі в засіданні в режимі відеоконференцзв’язку. Якщо одна сторона не з’явилася в засідання через її неповідомлення, в тому числі, порушуються права іншої сторони, оскільки затягуються строки розгляду справи. Доповідачка звернула увагу на законодавчі зміни, які передбачають реєстрацію суб’єктами господарювання електронного кабінету. Це прискорює розгляд справ. Загалом, зазначила Лариса Рогач, середній строк розгляду справи в господарській юрисдикції з моменту надходження позовної заяви до винесення рішення судом касаційної інстанції становить вісім місяців.

Також голова КГС ВС зауважила, що 90 % справ розглядаються в судових засіданнях за участю сторін. Було б доцільно розглянути питання про розширення сфери застосування в КГС ВС письмового провадження, оскільки, зокрема через повітряні тривоги, доводиться переривати засідання, відкладати їх. Це впливає як на строки розгляду справ, так і на витрати сторін, які змушені додатково приїжджати до суду. Крім того, за словами Лариси Рогач, доцільно продовжувати впровадження системи електронного судочинства.

На заході обговорювали питання щодо доцільності розширення арбітрабельності спорів. Лариса Рогач зауважила, що питання арбітрабельності спорів регулює держава, водночас дуже важливо, щоб до арбітражних судів була довіра. Також, сказала вона, необхідно знайти баланс між наданням можливості сторонам самостійно врегульовувати свої конфлікти й тим, щоб позасудові механізми вирішення спорів не використовувалися для того, для чого вони не запроваджені.

Секретар Пленуму Верховного Суду, секретар Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі ВС Дмитро Луспеник зазначив, що КЦС ВС є судом апеляційної інстанції у справах щодо оспорювання рішень МКАС, визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, в суду виникло кілька проблемних питань, думку щодо яких судді хотіли б почути від міжнародних експертів. 

Зокрема, постає питання, наскільки можливе застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по-перше, до арбітражної процедури й, по-друге, до процедури розгляду національними судами справ про оспорення рішення МКАС, визнання та надання дозволу на виконання рішень МКАС. Також доповідач запитав думку міжнародних експертів щодо того, як у міжнародному приватному праві застосовується захисна клаузула – застереження про публічний порядок. Разом із цим Дмитро Луспеник відзначив, що після внесення змін до процесуального законодавства у 2017 році воно є повністю проарбітрабельним і процесуальна взаємодія національних судів у МКАС – на належному рівні. 

Суддя ВС у КЦС Василь Крат зазначив, що по суті арбітражна угода (застереження) – це процесуальний договір, хоча й може міститися в приватно-правовому договорі; підстави недійсності арбітражної угоди (застереження) визначені Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж»; для арбітражної угоди (застереження) внаслідок наявності принципу автономності, на відміну від окремих випадків недійсності матеріального договору (наприклад, ч. 2 ст. 548, ч. 4 ст. 1119 ЦК України), не характерна залежна недійсність.

Доповідач звернув увагу на інтенсивне застосування в національному правопорядку принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності), тобто сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Тому Василь Крат відзначив проарбітрабельність національного правопорядку, який  дозволяє в численних спорах констатувати принцип тлумачення favor contractus щодо дійсності, чинності і виконуваністі тих чи інших арбітражних застережень, а державному суду не втручатися в рішення арбітражу.

Крім того, суддя зауважив, що для ВС як касаційного суду передбачені механізми долання розбіжностей: розгляд справ у палаті, об’єднаній палаті, Великій Палаті ВС. Але у справах про визнання та виконання рішень МКАС КЦС ВС є судом апеляційної інстанції, для якого наведені механізми не передбачені. Тому, за словами доповідача, варто врегулювати це питання.

Таку думку підтримав Дмитро Луспеник. Він сказав про доцільність обговорити це питання з міжнародними експертами. Але очевидно, що необхідно внести зміни у процесуальний закон і дати можливість ВС як суду апеляційної  інстанції застосовувати ті процедури, які є для суду касаційної інстанції, щодо узгодження суперечностей.

Василь Крат також висловився за ідею розширення арбітрабельності спорів, у тому числі щодо сфери інтелектуальної власності та корпоративних спорів. На його думку, арбітражним судам слід віддати сфери, які не є критичними для держави. Наприклад, не можна віддавати їм справи щодо нерухомості.

Крім того, суддя сказав про доцільність спеціалізації суддів, які розглядають справи щодо арбітражу.

Суддя ВС у КЦС Дмитро Гудима порушив питання стосовно строків розгляду справ. Він зазначив, що ці строки на всіх рівнях в українських процесуальних законах надто жорстко зарегульовані. Немає об’єктивної необхідності нормативно встановлювати чітку кількість днів для розгляду, наприклад, касаційних скарг, наперед знаючи, що за той період значну їх частину розглянути неможливо (хоча б тому, що розгляд колегіальний, а кількість справ суттєво переважає можливості суддівського корпусу). На думку судді, абсолютно нормальним для правової системи України на сучасному етапі її розвитку було б установлення для вчинення судом тих чи інших процесуальних дій «розумних строків» з урахуванням тих критеріїв розумності, які визначені у практиці ЄСПЛ. Тому є потреба у внесенні відповідних змін до процесуальних законів. 

Професорка Стокгольмського університету, експертка з міжнародних спорів і комерційного права, член Арбітражного суду та Комісії Міжнародної торговельної падати й керівник команди профільних  міжнародних експертів доктор Патрісія Шонессі  також порушила питання щодо спеціалізації суддів. З одного боку, зазначила вона, необхідна ротація суддів, щоб не було сумнівів у їх незалежності, незаангажованості. З другого боку, в європейських країнах застосовується спеціалізація. Наприклад, у Швеції спеціалізований апеляційний суд розглядає виключно справи, що стосуються інтелектуальної власності та арбітражних рішень. Судді цього суду мають відповідну підготовку, водночас вони розглядають тільки зазначені категорії справ. Також експертка порушила питання, чи спеціалізація суддів і відсутність ротації не призведе до звинувачень їх у відсутності незалежності.

Секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Олег Васьковський відзначив, що господарська юрисдикція відрізняється швидким розглядом справ, це дуже важливо для комерційних спорів. Зазначив, що спеціалізація суддів сприяє покращенню правосуддя, забезпеченню сталості та єдності судової практики.

Доповідач зауважив, що КГС ВС розглядає справи щодо рішень третейських судів лише за формальними ознаками, хоча заявники часто звертають увагу на законність, матеріально-правову сторону прийняття таких рішень.

Питання щодо розширення арбітрабельності Олег Васьковський назвав складним, тому що комерційні спори бувають різними. Одна справа, коли йдеться про звичайний договір купівлі-продажу сільгосппродукції, інша – коли йдеться про питання будівельних робіт або складних ланцюгових поставок, де потрібен аналіз досить широкого кола обставин, законодавства інших країн тощо. Тому необхідно зрозуміти межу між тим, які категорії спорів можуть розглядати третейські суди, а де не можна обійтися без судової системи. Суддя запропонував продовжити роботу експертів у цьому напрямі з урахуванням питань розвантаження системи, покращення здійснення правосуддя щодо вирішення комерційних спорів, у тому числі міжнародних.

Суддя судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством КГС ВС Ірина Колос зауважила, що палата розглядає також договірні спори, інші справи загальної спеціалізації. І справи щодо захисту прав інтелектуальної власності нині становлять приблизно 5 % загальної кількості спорів, які розглядаються суддями палати. Тому, зазначила суддя, питання про створення виключної спеціалізації слід вирішувати з урахуванням попиту на розгляд певної категорії справ та завантаженості суду.

Крім того, Ірина Колос сказала про недоцільність віднесення до компетенції третейських судів справ щодо інтелектуальної власності з огляду на охоронний характер правовідносин у сфері інтелектуальної власності та їх суб’єктний склад.

Суддя судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Володимир Білоус звернув увагу на те, що процесуальним законом обмежені повноваження суду щодо перегляду рішення третейського суду по суті, є лише визначені законом підстави для того, щоб не видати наказ для виконання рішення третейського суду в примусовому порядку. Тому, на думку доповідача, спеціалізація суддів у цьому питанні не потрібна. Водночас він зазначив, що судді постійно проходять відповідні навчання та підвищують свою кваліфікацію.

Також доповідач сказав про необхідність вдосконалення процесуального законодавства. Зокрема, є питання, яким чином КГС ВС як суду апеляційної інстанції оцінювати аргументи апеляційної скарги щодо порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неналежне повідомлення учасників арбітражу, адже такої підстави для скасування рішення третейського суду процесуальним законом не визначено.

Крім того, Володимир Білоус зауважив, що у Великій Британії більшість комерційних спорів вирішується в арбітражах, оскільки розгляд справ державними судами там дорожчий та триваліший. А бізнес цінує свої кошти і час. В Україні третейські суди не настільки затребувані комерційними структурами. Від початку функціонування в Україні третейських судів вони розглядали більше категорій спорів, зокрема щодо права власності. Потім такі спори виключили з юрисдикції третейських арбітражних судів. Зрозуміло, що для прийняття такого рішення були якісь підстави. На думку судді, розширювати арбітрабельність спорів варто тоді, коли до третейських судів буде певна довіра й попит на їх послуги збільшиться. 

Суддя судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС Ірина Кондратова підтримала ідею розширення арбітрабельності спорів. Зокрема, вона вважає за доцільне надати можливість сторонам вирішувати у третейських судах або МКАС, якщо там є іноземний учасник, корпоративні спори. Оскільки це буде прискорений розгляд справи, що дуже важливо для підприємств, у яких виникають корпоративні конфлікти.

Суддя також висловила думку щодо передачі справи про оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу, визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу до юрисдикції господарських судів, які володіють спеціалізованими знаннями та досвідом у вирішенні спорів, що виникають у сфері комерційної діяльності; мають меншу завантаженість, що дасть змогу швидше та якісніше розглядати цю категорію справ. 

Суддя судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС Юрій Чумак зауважив, що категорія комерційних спорів з іноземним елементом в Україні незначна, оскільки міжнародні інвестори, як правило, реєструють у нашій країні юридичні особи, які працюють за національним правом, і спори, які в них виникають, вирішуються національними судами. Тому на сьогодні функцію розгляду комерційних спорів у більшості випадків виконують господарські суди. Крім того, зазначив доповідач, національний суд має переваги: чітка структура, три рівні оскарження, процесуальний кодекс та ін. Суддя підсумував, що треба вдосконалювати розгляд господарськими судами справ з іноземним елементом. І звернув увагу, що за час існування Закону України «Про третейські суди» практика звернення до таких судів не набула широкого застосування, натомість у більшості випадків суб’єкти господарювання довіряють саме господарським судам.  

У заході взяли участь також секретар судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів ВС у КГС Олександр Баранець, секретар судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС Тетяна Дроботова і суддя судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС В’ячеслав Пєсков. 

Захід організовано програмою Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Справедливість для всіх», яка працює, зокрема, над забезпеченням доступу до механізмів альтернативного вирішення спорів та підвищенням рівня їх якості для ширшого їх застосування і над зміцненням та удосконаленням механізмів вирішення комерційних спорів. Під час виконання цієї роботи передбачено проведення консультацій з різними зацікавленими сторонами. За її результатами передбачається підготувати відповідні рекомендації з урахуванням змін в українському контексті, спричинених війною. 

Верховний Суд