Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Власниця землі звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського кооперативу про усунення перешкод у користуванні майном. За її словами, у лютому 2007 року вона уклала договір з СГК й передала йому в оренду земельну ділянку площею 2,7994 га строком на 10 років.
На підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 12 грудня 2016 року строк договору оренди землі продовжено на 10 років. Проте орендодавця запевнила, що не підписувала цю угоду. Оскільки сторони не досягли згоди щодо продовження строку оренди земельної ділянки, то додаткова угода є неукладеною, а строк дії оренди сплив.
Тому вона просила суд усунути перешкоди у користуванні своєю земельною ділянкою шляхом її повернення та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі від 3 лютого 2007 року.
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області у позові відмовив.
Власниця землі оскаржила рішення до апеляційного суду: просила його скасувати та задовольнити позовні вимоги. Вона наполягала, що не укладала з СГК додаткову угоду до договору оренди землі та не підписувала її, а те, що протягом 2017-2022 року отримувала орендну плату за землю, не свідчить про її суперечливі дії та недобросовісну поведінку.
Проте апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду. ХАС зазначив: зібрані докази вказують на те, що 3 лютого 2007 року сторони уклали договір оренди землі, за умовами якого апелянтка передала сільгоспкооперативу земельну ділянку у строкове платне користування, а СГК зобов`язався використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням і вносити їй орендну плату. Цей договір був складений у письмовій формі, підписаний сторонами та зареєстрований у встановленому порядку. Після закінчення строку договору оренди СГК продовжив використовувати земельну ділянку та платити орендну плату власниці, котра її приймала.
«Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що (апелянтка) хоча і не підписувала додаткову угоду №362 від 12 грудня 2016 року до договору оренди землі, однак висловила волевиявлення на продовження договірних відносин сторін, у зв`язку з чим вона виконувала зобов`язання за договором оренди землі та отримувала орендну плату. Оскільки сторони здійснювали повне виконання змінених зобов`язань за договором оренди землі, а речове право СГК за цим договором зареєстровано в установленому порядку, то такий договір не можна вважати неукладеним», – йдеться у постанові апеляційного суду.
Колегія суддів зауважила, позаяк за договором оренди землі, що згодом був змінений на підставі додаткової угоди, СГК набув речове право (право оренди) на земельну ділянку й строк дії цього речового права не закінчився, то підстав для повернення земельної ділянки власниці немає.
Також, на думку ХАС, місцевий суд правомірно вказав на те, що дії орендодавиці, яка спочатку уклала договір оренди земельної ділянки та передала її СГК у користування, а згодом пред`явила позов про визнання договору неукладеним і повернення земельної ділянки, суперечать її попередній поведінці та є недобросовісними.
Відтак апеляційний суд відхилив її апеляційну скаргу, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.
З постановою апеляційного суду у справі № 683/396/23 можна ознайомитися у ЄДРСР.