Якщо засуджений повідомив орган досудового розслідування про факт зберігання зброї і боєприпасів тоді, коли усвідомив неможливість і надалі безперешкодно їх зберігати, оскільки вони неминуче будуть виявлені під час слідчої дії, то в такому разі він має нести кримінальну відповідальність за придбання та зберігання вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК України). Видача зброї та боєприпасів за таких умов не містить підстав для застосування ч. 3 ст. 263 КК України, яка передбачає, що особа, яка добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої, не підлягає кримінальній відповідальності за вчинення дій, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 263 КК України.

Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який залишив без зміни судові рішення щодо чоловіка, засудженого, зокрема, за придбання та зберігання пістолета і понад 50 патронів без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК України).

В касаційній скарзі засуджений стверджував, що він добровільно здав органам влади вогнепальну зброю та бойові припаси до неї, оскільки надав добровільну згоду працівникам поліції на проведення огляду квартири, в якій він мешкає, що в розумінні ч. 3 ст. 263 КК України є підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності.

Верховний Суд дійшов висновку, що заява засудженого про надання згоди на огляд квартири є підставою для проникнення до житла за добровільною згодою особи, яка ними володіє, а не добровільною здачею органам влади зброї і бойових припасів у розумінні ч. 3 ст. 263 КК України.

Як зазначив ВС, добровільна здача означає, що особа має реальну можливість та усвідомлює, що й надалі безперешкодно може зберігати предмети цього злочину, проте за власним бажанням (незалежно від причин та мотивів) здає їх органу влади.

Постанова ККС ВС від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/15397/19 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/114292175.

Верховний Суд