Якщо після постановлення судом ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку на усунення її недоліків, а саме подання доказів сплати судового збору, скаржник звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, суд може залишити таке клопотання без розгляду з підстав пропущення строку його подання або за заявою скаржника поновити цей строк і розглянути клопотання по суті.

У разі залишення судом клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє скаржнику. Отримавши її, скаржник повинен виконати ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме надати суду докази сплати судового збору. Якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутися до суду із заявою про продовження або поновлення вказаного строку.

Для цього перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстави неусунення скаржником її недоліків суд має переконатися, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для його сплати і подання заяви про продовження чи поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору.

Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу, у якій позивачка 27 березня 2023 року звернулася до суду з апеляційною скаргою, але не додала до неї доказів сплати судового збору та не заявила клопотання про звільнення від його сплати.

18 квітня 2023 року позивачка отримала ухвалу про залишення її апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів. Позивачка подала заяву про звільнення її від сплати судового збору з доказами відсутності доходів для його сплати.

Ухвалою від 1 травня 2023 року апеляційний суд відмовив у задоволенні цієї заяви через недостатність доказів та повернув апеляційну скаргу позивачці у зв’язку з неподанням доказів сплати судового збору. Тобто апеляційний суд одночасно постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та про повернення апеляційної скарги. Внаслідок цього позивачка була позбавлена можливості дізнатися про те, що їй відмовили в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору. Відповідно, вона не змогла сплатити судовий збір й усунути недоліки апеляційної скарги.

Як зауважила Велика Палата ВС, якби позивачка дізналася про відмову в задоволенні її заяви про звільнення від сплати судового збору раніше 1 травня 2023 року, то в неї була б можливість сплатити судовий збір та подати суду відповідні докази в межах установленого строку або клопотати про його поновлення.

Тож, на переконання ВП ВС, апеляційний суд, ухваливши рішення про відмову у звільненні позивачки від сплати судового збору, мав постановити відповідну ухвалу, направити її позивачці та переконатися, що вона отримала цю ухвалу й має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до ч. 6 ст. 260 ГПК України строк постановлення ухвали не повинен перевищувати п’яти днів із дня закінчення строку на усунення недоліків.

Оскільки апеляційний суд неправильно застосував норми ГПК України, ВП ВС дійшла висновку, що ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова ВП ВС від 18 жовтня 2023 року у справі № 910/10939/22 (провадження № 12-53гс23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/114685580.

Верховний Суд