Форми відшкодування шкоди, яка заподіяна внаслідок воєнних дій, під час збройної агресії та після її закінчення, національне законодавство та практика його застосування щодо компенсації за шкоду, заподіяну життю цивільної особи (компенсація моральної шкоди родичам загиблих), практика Європейського суду з прав людини щодо відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я або смертю під час збройної агресії, – ці та інші питання висвітлила суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Світлана Яковлєва під час виступу на XI Щорічному форумі юрисконсультів.

Доповідачка зазначила, що питання про відшкодування шкоди є вкрай актуальним з огляду на те, що внаслідок збройної агресії рф заподіюється шкода не тільки майну, а й життю та здоров’ю громадян.

Світлана Яковлєва розповіла, зокрема, про форми відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок воєнних дій. Так, після закінчення збройної агресії можливі: контрибуції (вилучення майна або примусові платежі на користь держави – переможця у війні), репарації (одна з форм матеріальної відповідальності, яка настає для суб’єкта міжнародного права за збитки, спричинені іншому суб’єкту міжнародного права в результаті правопорушення, до яких безпосередньо належить і війна, а характер та об’єм репарацій залежить від завданих збитків), конфіскація, реституції, субституції.

Під час здійснення збройної агресії може бути використано компенсаційний механізм (коли держава встановлює на законодавчому рівні можливість компенсації особам, які постраждали внаслідок воєнних дій). Крім того, є два механізми відшкодування збитків із залученням суду: цивільно-правовий (звернення фізичних та юридичних осіб з позовами до суду) та кримінально-правовий (цивільний позов у кримінальному провадженні).

Суддя зауважила, що, на її думку, на сьогодні одним з найефективніших механізмів відшкодування шкоди, завданої внаслідок воєнних дій, є заявлення цивільного позову в кримінальному провадженні. Так, під час кримінального провадження збирається надійна доказова база, яка використовуватиметься для доказування не тільки події злочину, а й шкоди, завданої цими діями. Підставою для відшкодування шкоди, заподіяної війною, є реєстрація факту вчинення воєнних злочинів (за даними Офісу Генпрокурора, станом на 15 листопада 2023 року зареєстровано, зокрема, майже 110 тис. кримінальних проваджень за ст. 438 КК України – порушення законів та звичаїв війни). Сам факт реєстрації вчинення воєнного злочину і подальше здійснення досудового розслідування та збір доказів у кримінальному провадженні – все це дає підстави особі, яка зазнала шкоди внаслідок цього злочину, вимагати її відшкодування.

Ще один механізм відшкодування шкоди – звернення до Європейського суду з прав людини. Втім, використання цього механізму не є простим, оскільки для звернення до ЄСПЛ мають бути вичерпані всі доступні засоби судового захисту на національному рівні.

Говорячи про національне законодавство та практику його застосування щодо компенсації за шкоду, заподіяну життю цивільної особи (компенсація моральної шкоди родичам загиблих), Світлана Яковлєва вказала на різні підходи до розслідування: до повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року розслідування здійснювалося за ст. 258 КК України, а після – за ст. 438 КК України.

Також спікерка окреслила коло справ, які стосуються питань відшкодування і компенсації, розглянутих ЄСПЛ:

• «Саргсян проти Азербайджану», рішення від 16 червня 2015 року;
• «Дімейдс проти Туреччини», рішення від 31 липня 2003 року (житло та приватне життя);
• «Доган та інші проти Туреччини», рішення від 29 червня 2004 року;
• «Гюльмамєдова проти Азербайджану», рішення від 22 квітня 2010 року (доступ до адекватного житла);
• «Ксенідес-Арестіс проти Туреччини», рішення від 22 грудня 2005 року (механізм відшкодування власності).

Детальніше – у презентації Світлани Яковлєвої (https://is.gd/t2Oy5J) та у відеозаписі форуму (http://surl.li/nfpci).

Захід організований виданням «Юридична практика».

Верховний Суд