Актуальні питання щодо застосування принципу концентрації розгляду в межах справи про банкрутство всіх спорів, стороною в яких є боржник, обговорили під час круглого столу за участю суддів Верховного Суду, апеляційних та місцевих господарських судів, представників Міністерства юстиції України, Державної податкової служби України, арбітражних керуючих та науковців.

Перша панельна дискусія заходу була присвячена відокремленому провадженню як ефективному механізму реалізації принципу концентрації майнових спорів за участю боржника, процесуальним проблемним питанням під час розгляду справ позовного провадження в межах справи про банкрутство, сумісності застосування принципу концентрації з виключенням юрисдикції суду угодою сторін.

У ході другої панельної дискусії учасники зосередилися на процесуальних особливостях реалізації ч. 3 ст. 7 КУзПБ, застосуванні принципу «всеспільності» при розгляді справ про банкрутство, податкових спорів у справах про банкрутство, особливостях судового контролю у справах про банкрутство на прикладі практики ВС, проблематиці «judicium universale» у процедурі неспроможності за правом Англії, Франції, Німеччини.

У вітальному слові голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Лариса Рогач зазначила, що інститут банкрутства є невід'ємним елементом правового регулювання у країнах з ринковою економікою і дає змогу відновити платоспроможність юридичної та фізичної особи або здійснити їх ліквідацію в разі нездатності провадити діяльність.

Доповідачка вказала на той факт, що Україна в рейтингу інвестиційної привабливості Doing Business порівняно з попереднім періодом піднялася на сім позицій і посідає 64-те місце з-поміж 190 країн-учасниць. Невід’ємною частиною критерію, за яким формується цей список, є розв’язання проблеми неплатоспроможності. 

У преамбулі КУзПБ виокремлюються дві мети правового регулювання відносин банкрутства: відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів.

Як наголосила Лариса Рогач, головною метою концентрації всіх спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство є забезпечення достатнього судового контролю за поведінкою боржника під час здійснення щодо нього процедур банкрутства, формування активу та пасиву боржника і проведення інших заходів задля повного або часткового задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника.

Для досягнення цієї мети такі спори віднесено до юрисдикції господарських судів, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, без порушення окремих справ позовного провадження.

Варто зазначити, що специфіка правовідносин у процедурі банкрутства полягає в необхідності комплексного та збалансованого регулювання приватноправових і публічно-правових інтересів щодо неплатоспроможної особи, що вимагає застосування приватноправових та публічно-правових механізмів під час провадження у справі про банкрутство.

За весь час становлення інституту банкрутства законодавець по-різному проводив межу між приватним та публічним інтересом у регулюванні відносин неплатоспроможності. Законодавство про неплатоспроможність у цій частині є комплексним, воно об’єднує правові норми приватного та публічного права заради досягнення єдиної мети – найбільш повного задоволення у процедурі банкрутства вимог приватних та публічних кредиторів (податкових органів, органів соціального забезпечення), оскільки після закінчення ліквідаційної процедури таке задоволення унеможливлюється ліквідацією юридичної особи чи використанням майна боржника для задоволення вимог інших кредиторів, які включені до реєстру вимог кредиторів під час провадження у справі про банкрутство.

Насамкінець Лариса Рогач зауважила, що присутність широкого кола учасників круглого столу дасть змогу детально обговорити окреслені питання та висловити свою думку.

Модеруючи захід, секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Олег Васьковський зупинився на важливих аспектах щодо принципу концентрації спорів у межах справи про банкрутство.

З огляду на судову практику та наукові висновки термін «концентрація»,  що означає процес, сформульований у ст. 7 КУзПБ, поступово набував розвитку у законодавстві й відповідній судовій практиці.

Говорячи про показники ефективності, Олег Васьковський зазначив, що при відкритті провадження у справі про банкрутство завданням суду та учасників у справі є насамперед розуміння, в якому фінансово-економічному стані перебуває боржник. Цей процес відображений у декількох нормах КУзПБ (статті 7, 42 і 45). Їх системний аналіз наводить на думку, що існує великий потенціал і змістовні напрацювання, які необхідно донести, зокрема через законодавче врегулювання, для належного функціонування та показників ефективності у процедурах банкрутства.

«Питання банкрутства напряму пов’язане із застосуванням судових процедур. Вони є ключовими. Для того, щоб визначити, чи боржник має право і може продовжувати господарську діяльність, чи він повинен бути ліквідований і його майно має бути розділене між кредиторами, потрібно встановити сукупність усіх прав, які належать боржнику, і сукупність обов’язків», – зауважив Олег Васьковський.

За словами очільника профільної палати КГС ВС, як показує об’єктивна реальність, таке встановлення прав та обов’язків повинно відбуватися в межах однієї справи про банкрутство, оскільки тільки в справі про банкрутство можна оцінити всі ці обсяги.

Науково-практичну дискусію продовжив суддя-спікер ВС у КГС Сергій Жуков, який виступив із презентацією «Судовий контроль у справах про банкрутство: особливості та практика Верховного Суду».  

Як наголосив доповідач, враховуючи той аспект, що концентрація всіх спорів у межах справи про банкрутство зумовлена суттєвим судовим контролем за діяльністю боржника, тому саме ця тема є дуже важливою. Крім того, господарський суд на всіх етапах процедур банкрутства застосовує судовий контроль.

Коли стосовно суб’єкта господарювання відкривається провадження у справі про банкрутство, такий боржник та його майно перебувають у спеціальному правовому режимі, до них застосовуються спеціальні норми законодавства, зокрема положення КУзПБ.

Також Сергій Жуков акцентував, що основа спеціального правового режиму щодо боржника у справі про банкрутство полягає в тому, що встановлюються запобіжники і заборони як самому боржнику, так і його кредиторам щодо вчинення дій, пов’язаних з майном боржника.

Водночас судовий контроль у справах про банкрутство починається на стадії проведення підготовчого засідання, за результатами якого приймається відповідне рішення про відкриття чи відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство. Наприклад, для аналізу наявного спору про право, за словами судді ВС у КГС, застосовується чотирьохскладовий тест, суть якого зводиться до того, що для перевірки відсутності спору про право як умови для відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд повинен дослідити: наявність спору про право, а саме встановлення наявності чи відсутності неоднозначності в частині вирішення питань щодо сторін зобов’язання, суті (предмета) зобов’язання, підстав виникнення зобов’язання, суми зобов’язання, структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання; чи підлягає такий спір вирішенню саме в порядку позовного провадження; дослідити позицію боржника, зокрема чи проявляє боржник активні дії щодо заперечення грошових вимог кредитора, які не були предметом розгляду в позовному провадженні і щодо яких не було ухвалено судового рішення; чи оспорювання вимог кредитора та активна позиція боржника виникли до подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Детальніше – у презентації Сергія Жукова: https://is.gd/dA0hw7.

Судову практику ВС щодо розгляду податкових спорів у справах про банкрутство крізь призму принципу концентрації розгляду всіх спорів у межах справи про банкрутство висвітлив суддя Великої Палати ВС Олександр Банасько, вона викликала найактивніше обговорення серед учасників круглого столу.

Після введення в дію КУзПБ принцип концентрації розгляду всіх спорів у межах справи про банкрутство, який до цього фактично відтворювався в судовій практиці, був нормативно закріплений законодавцем у ст. 7 цього Кодексу.

Говорячи про нормативне регулювання з окресленої проблематики, суддя ВП ВС звернув увагу, що загальний порядок виникнення грошових зобов'язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України. Разом з тим цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, однак не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені КУзПБ.

Як наголосив Олександр Банасько, власне і сам ПК України дає пряму вказівку, що КУзПБ має пріоритет при вирішенні відповідних спорів, пов’язаних із застосуванням податкового законодавства.

На прикладі постанови ВП ВС від 15 грудня 2020 року № 904/1693/19 щодо визначення моменту виникнення грошових зобов'язань боржника зі сплати податкових платежів за неузгодженими податковими повідомленнями-рішеннями доповідач проаналізував відповідну проблематику.

Так, з огляду на положення статей 23–25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чинного на момент відкриття провадження у цій справі, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов’язань зі сплати податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов’язання підтверджують, а господарський суд зобов’язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов’язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

Пізніше зазначена позиція була підтримана судовою палатою для розгляду справ про банкрутство КГС ВС і фактично повторила ці самі висновки, які були вже сформовані на підставі аналізу норм КУзПБ.

«З моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника останній перебуває в особливому правовому режимі, а тому кредитори повинні враховувати наведене та самостійно обирати модель власної процесуальної поведінки з покладенням на себе всіх негативних наслідків несвоєчасного подання або взагалі неподання заяви з грошовими вимогами до боржника. Господарський суд наділений законодавцем компетенцією на розгляд усіх категорій грошових вимог кредиторів до боржника незалежно від підстав їх виникнення, суб’єктного складу та нормативного регулювання, а провадження у справі про банкрутство та застосовні у такій справі процедури (розпорядження, ліквідація, санація) не узалежнюються від розгляду інших спорів, у т. ч. в інших юрисдикціях, зокрема щодо визначення обґрунтованості розміру податкового боргу», – наголосив у виступі Олександр Банасько.

З наступним блоком актуальних і дискусійних питань можна ознайомитися у презентації Олександра Банаська: https://is.gd/i9eOr1.

Своїми міркуваннями стосовно теми круглого столу поділилася і секретар Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ірина Фаловська. За її словами, правильне застосування принципу концентрації у справах про банкрутство та усунення правової невизначеності мають важливе значення для судів цивільної юрисдикції, оскільки в їхньому провадженні також перебувають справи, де стороною є боржник, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство. У зв’язку з цим Ірина Фаловська запропонувала обговорити спірні питання правозастосування, спільні для загальних та господарських судів, пов’язані із набранням чинності КУзПБ як у цілому, так і з внесеними до ч. 3 ст. 7 цього Кодексу змінами.

КУзПБ сконцентрував розгляд усіх майнових та низки немайнових вимог до боржника, а також спорів самого боржника до інших осіб, в межах однієї процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції.

Відповідно до змін до ч. 3 ст. 7 КУзПБ матеріали справи, в якій стороною є боржник та провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), невідкладно, але не пізніше п’яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Суддя ВС погодилася з позицією учасників круглого столу щодо концентрації усіх справ за участю боржника, який є стороною у справі, в межах справи про банкрутство. Водночас ВП ВС у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц зробила висновок, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції, з огляду на особливості, встановлені в КУзПБ, адже законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює всі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства. Таким чином, у разі наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, який є стороною у справі, цивільний суд не закриває провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а передає її виключно до господарського суду, оскільки закриття провадження у справі перешкоджатиме позивачеві в доступі до правосуддя та обмежить захист його прав у господарському процесі з урахуванням визначених строків звернення, встановлених ст. 45 КУзПБ.

Разом з тим унаслідок внесення змін до ч. 3 ст. 7 КУзПБ постають питання щодо необхідності скасування судового рішення суду першої інстанції цивільної юрисдикції та передачі справи до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство як «суду, встановленого законом» на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, а також під час перегляду рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій, які набрали законної сили, на стадії касаційного розгляду справи (у разі, коли стало відомо про відкриття провадження у справі про банкрутство). Зазначене є актуальним у разі ухвалення судами відповідного рішення у справі по суті заявлених вимог до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, який є стороною у справі, під час її перегляду у судах апеляційної та/або касаційної інстанцій. Як зазначила Ірина Фаловська, існує необхідність згодом обговорити питання, які не були охоплені тематикою круглого столу, і включити їх до програм наступних заходів, що стосуватимуться теми банкрутства.

Захід був організований Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду спільно з Північним апеляційним господарським судом.

Презентаційні матеріали доповідачів круглого столу:

Презентація в. о. голови Господарського суду Херсонської області Павла Пригузи «Концентрація справ: доктрина, теорія, практика, закон».

Презентація судді Західного апеляційного господарського суду Олега Матущака «Процесуальні проблемні питання під час розгляду справ позовного провадження в межах справи про банкрутство».

Презентація судді Східного апеляційного господарського суду Дениса Попкова  «Сумісність принципу концентрації з виключенням юрисдикції суду угодою сторін».

Презентація судді Господарського суду Луганської області Олени Фонової «Процесуальні особливості реалізації ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства».

Презентація Ph.D, докторанта Запорізького національного університету Родіона Полякова «Проблематика "judicium universale" в процедурі неспроможності за правом Англії, Франції, Німеччини».

Доповідь судді Господарського суду Одеської області Світлани Райчевої «Відокремлене провадження як ефективний механізм реалізації принципу концентрації майнових спорів за участю боржника».

Доповідь судді Господарського суду Одеської області Лілії Грабован «Деякі аспекти застосування принципу концентрації розгляду в межах справ про банкрутство всіх спорів, стороною в яких є боржник».

Верховний Суд