Невиконання впродовж року батьком трьох неповнолітніх дітей обов’язків щодо їх матеріального забезпечення через неможливість працевлаштуватися водієм міжнародних перевезень унаслідок обмеження права чоловіків на виїзд за межі України не є достатньою підставою для непритягнення його до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів (ч. 1 ст. 164 КК України).

З таким висновком погодився Верховний Суд, залишивши без змін судові рішення міськрайонного та апеляційного судів. Відповідно до вироку чоловік був засуджений до покарання у виді обмеження волі на 1 рік за те, що протягом року злісно ухилявся від сплати встановлених за рішеннями судів аліментів на утримання трьох дочок. Це призвело до виникнення заборгованості за вказаний період у розмірі майже 175 тис. грн.

У касаційній скарзі захисник вказував, що, на його думку, суди не врахували, що обвинувачений мав реальні труднощі з працевлаштуванням, а тому несплата ним  коштів на утримання дітей не є злісним ухиленням від сплати аліментів.

У своєму рішенні Верховний Суд зазначив, що чоловік не намагався працевлаштуватися в Україні, без поважних причин офіційно не працював, не перебував на обліку в центрі зайнятості й не надавав матеріальної допомоги на утримання дітей.

Крім того, жодними об’єктивними даними не підтверджена поважність причин чи вимушеність несплати аліментів. Натомість з установлених у цьому кримінальному провадженні обставин видно, що умисні дії чоловіка фактично полягали у тривалому пасивному ігноруванні виконання покладених на нього обов’язків зі сплати коштів на утримання дітей. І це свідчить саме про злісний характер ухилення від сплати аліментів.

Тому посилання в касаційній скарзі захисника на неправильне застосування судами закону про кримінальну відповідальність під час засудження чоловіка за ухилення від сплати аліментів є необґрунтованим.

Постанова ККС ВС від 28 вересня 2023 року у справі № 495/922/21 (провадження № 51-269км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/113901704.

Верховний Суд