Для українців питання відшкодування росією моральної і матеріальної шкоди – це не питання дискусії. Це питання лише про те, якими шляхами та механізмами буде відшкодована така шкода і яким чином завдяки цьому економіка рф ніколи не буде придатною для повторного вчинення актів агресії проти України та всього світу загалом. Адже війна, яку росія розпочала проти України ще у 2014 році з так званої гібридної війни, стала випробуванням для всіх демократичних країн у тому, чи зможуть вони протистояти агресії.

На цьому наголосив суддя Великої Палати Верховного Суду Олег Ткачук під час Міжнародної наукової конференції «Відповідальність за збитки від війни в Європі».

«Україна намагається внутрішніми нормативно-правовими актами сформувати позицію, яка дала б змогу в майбутньому вимагати й отримати репарації від рф. Наші європейські партнери, зокрема Польща, значно підтримують наші намагання, з одного боку, зупинити просування російських танків до Європи, а з іншого – правовими засобами домогтися відшкодування збитків, завданих рф Україні», – зазначив Олег Ткачук.

Суддя ВП ВС повідомив, що станом на 1 жовтня 2023 року в Україні зареєстровано понад 100 тис. кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів і злочинів агресії. В українських судах на розгляді перебуває більш ніж 1,4 тис. кримінальних проваджень щодо злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Подібні справи розглядає і Верховний Суд. «Однак самотужки українські суди не зможуть досягти відшкодування шкоди, завданої агресією рф проти України. У цьому нам потрібна допомога міжнародного співтовариства», – акцентував доповідач.

Верховний Суд цілком усвідомлює юридичні аспекти і складність проблем міждержавного регулювання питань, пов’язаних із відшкодуванням шкоди, заподіяної війною. Відповідальність за розв’язування і ведення агресивної війни повинна передбачати не лише політичні наслідки для панівного режиму агресора, але й відчутні економічні санкції. Саме вони мають гарантувати повну компенсацію за матеріальні збитки та моральну шкоду, а також унеможливити спрямування економіки агресора на подальшу мілітаризацію.

Окрім цього, Олег Ткачук нагадав, що Верховний Суд ухвалив кілька рішень щодо судового імунітету рф у справах про заподіяння шкоди громадянам України. Зокрема, у 2018 році ВС дійшов висновку, що відповідальність за порушення Конституції і законів України, прав, свобод людини та громадянина на тимчасово окупованій території України, зокрема Луганської області, має бути покладена на рф як державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права (постанова КЦС ВС від 21 листопада 2018 року у справі № 2-о/381/134/16 (№ 381/2635/16-ц)).

Цю тезу продовжено в постанові КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19. У ній ВС вказав, що рф, вчинивши неспровокований і масштабний акт збройної агресії проти України, численні акти геноциду проти Українського народу, не має права далі посилатися на власний судовий імунітет, заперечуючи цим юрисдикцію судів України на розгляд і вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої актами агресії фізичній особі – громадянину України. ВС керувався тим, що країна-агресор діяла не в межах свого суверенного права на самооборону, а навпаки віроломно порушила всі суверенні права України, а тому, безумовно, надалі в такій категорії справ не користується своїм судовим імунітетом.

Також КЦС ВС у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 навів висновок, що суд України має право ігнорувати імунітет рф та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок збройної агресії росії, за позовом, поданим саме до цієї іноземної держави. Як зазначено в постанові, підтримання імунітету рф є несумісним із міжнародно-правовими зобов’язаннями України у сфері боротьби з тероризмом. У поданій справі судовий імунітет рф не підлягає застосуванню з огляду на порушення росією державного суверенітету України, що не є здійсненням рф своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Захід організували Міністерство юстиції Республіки Польща і Національна школа державного управління імені Президента Республіки Польща Леха Качинського.

Верховний Суд