Верховний Суд усебічно розглядає питання ефективності способів захисту порушеного права, зокрема крізь призму принципу диспозитивності. Таку думку висловила голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Лариса Рогач під час круглого столу, присвяченого питанням щодо способів захисту порушеного права в господарському судочинстві.

Водночас ВС традиційно звертає особливу увагу на способи захисту, які підлягають застосуванню судами. Відповідно до усталеної позиції позовні вимоги підлягають задоволенню, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не тільки передбачений законом або договором, а й ефективний для захисту порушеного права в таких правовідносинах.

Крім того, очільниця КГС ВС акцентувала на ст. 2 ГПК України, яка вказує на поняття ефективності застосованих способів захисту як на неодмінну притаманну складову, до якої належить завдання господарського судочинства, зокрема справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд і учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Як зауважила Лариса Рогач, практика ВС щодо способів захисту базується на двох основних взаємопов’язаних принципах: спосіб захисту має бути належним та ефективним; має дотримуватися принцип процесуальної економії. Ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Крім того, судовий захист має бути повним і відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Говорячи про право на доступ до правосуддя та належний судовий захист, очільниця КГС ВС зазначила, що суттєвою складовою є забезпечення виконання судового рішення. Як наголосила Лариса Рогач, рішення має бути не тільки проголошене іменем України, але й виконане. Проблема полягає в тому, що якщо судове рішення не виконано, це призводить до негативних наслідків і позначається на іміджі не тільки суду, але й держави.

Зміни суспільних підходів і законодавства спричинили істотні зміни в судовій практиці. Завдання, яке зараз ставить перед собою ВС, – справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів, запобігання зловживанням процесуальними правами і маніпулюванням юрисдикціями для штучного подвоєння справ, щоб судові рішення виконувалися, щоб не розхитувалася юридична визначеність і остаточність судового рішення.

Детальніше з презентацією Лариси Рогач можна ознайомитися за посиланням https://is.gd/nO4piC.

Суддя-спікер ВС у КГС Юрій Чумак у своєму виступі порушив актуальні питання щодо вирішення спорів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юрисдикційність, способи захисту порушеного права у таких спорах, особливості застосування Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналізуючи положення ст. 26 вказаного Закону, суддя КГС ВС зазначив, що в разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення державний реєстратор повинен керуватися положеннями, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.

Чинне нині положення абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону також містить пряму вказівку на те, що в разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

Крім того, Юрій Чумак висвітлив актуальну практику про способи захисту при вирішенні спорів щодо нерухомого майна та спорів, за наслідками розгляду яких мають вчинятися реєстраційні дії.

Зокрема, у постанові від 27 серпня 2019 року у справі № 925/366/18 КГС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки майно було зареєстроване за неіснуючою адресою, то наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за відповідачем на об'єкт спірного нерухомого майна, а також зобов’язання скасувати відповідний запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд виснував, що в цьому випадку негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядженні майном шляхом виселення відповідача є належним і ефективним способом захисту прав та інтересів позивача незалежно від наявності чи відсутності оскарження ним рішень державного реєстратора про реєстрацію за відповідачами права власності на нерухоме майно за неіснуючою адресою.

Також доповідач навів висновки ВС щодо належності спільного майна багатоквартирного будинку власникам квартир такого будинку; щодо належності майна різним територіальним громадам. Про це, зокрема, йдеться у постановах від 22 серпня 2023 року у справі № 914/376/21 та від 15 серпня 2023 року у справі № 918/188/21.

Детальніше з презентацією Юрія Чумака можна ознайомитися за посиланням https://is.gd/j1XzO3.

Критерії ефективності судового рішення про задоволення позову озвучив у своїй доповіді суддя ВП ВС Дмитро Гудима. За його словами, у практиці ВС та ВП ВС критерії ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу сформульовані досить чітко. Так, судове рішення про задоволення позову має забезпечити відновлення порушеного або оспорюваного права чи інтересу, у позивача не має бути потреби повторно звертатися до суду з іншими вимогами, і таке судове рішення можна виконати. Згідно з принципом процесуальної економії судове рішення не має створювати передумов для іншого судового процесу, в якому відбуватиметься захист права чи інтересу позивача (постанова ВП ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.6, 5.9), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (п. 44) та ін.).

Як зазначив доповідач, ключовим є те, що в 2023 році ВП ВС вказала, що суд, розглядаючи справи, повинен насамперед з’ясувати мету, яку ставить перед собою позивач. Іноді формулювання позовної вимоги може бути нечітким, але якщо зважати на мотиви звернення до суду, то стає зрозуміло, якого результату особа хоче досягти. І це може бути підставою для часткового задоволення позову. Дмитро Гудима навів деякі висновки ВП ВС щодо того, як суди мали б використовувати процесуальні можливості (зокрема п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України) для тлумачення позовних вимог (постанова від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункти 58–60) та ін.).

Наприклад, виходячи з мети позову і його обґрунтування, ВП ВС вважала, що вимогу зобов’язати повернути у відання держави земельну ділянку слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння іншої особи на користь власника (постанова від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (п. 11.13)). В іншій справі з огляду на те, що мета позову була спрямована на усунення перешкод власникові у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення, ВП ВС вирішила, що вимогу витребувати з чужого незаконного володіння земельну ділянку до земель запасу ради треба розуміти як вимогу про повернення цієї ділянки територіальній громаді за правилами негаторного позову (постанова від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (пункти 7.48, 7.50)).

Апелюючи до колег із першої та апеляційної інстанцій, Дмитро Гудима наголосив, що ВП ВС зробила певний поступ у тому, щоб суди не зосереджувалися на дослівній інтерпретації позовної вимоги, а намагалися з’ясувати мету, для якої особа звернулася до суду, і за наявності підстав задовольняли саме ту вимогу, яка є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача.

Детальніше з презентацією Дмитра Гудими можна ознайомитися за посиланням  https://is.gd/m30BrL.

Суддя ВС у КГС Олена Кібенко висвітлила роль належного та ефективного способу захисту корпоративних прав у досягненні завдань господарського судочинства.

Доповідачка пояснила, в чому полягає різниця між належним і ефективним способами захисту, наголосивши на важливості розмежування цих категорій. Належний – означає передбачений законом чи договором, при цьому йдеться не лише про ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, але й про спеціальні норми. Водночас якщо спеціальна норма передбачає певний спосіб захисту, то такий припис превалює, порівняно із загальними переліками способів захисту.

Аналізуючи судову практику з вирішення корпоративних спорів, Олена Кібенко зазначила, у яких випадках найчастіше спосіб захисту визнається неефективним: коли він не вирішує спір остаточно і виникає потреба у поданні нових позовів, не відновлює права позивача та порушує права третіх осіб.

За словами судді ВС у КГС, якщо порівняти із зобов’язальним чи деліктним правом, де способи захисту певною мірою є усталеними, корпоративне право розвивається дуже динамічно. Серед причин – кардинальні зміни законодавства (Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» 2018 року, нова редакція Закону України «Про акціонерні товариства» 2022 року). Тому суд постійно змушений вирішувати питання про належність і ефективність способів захисту, розглядати нові категорії спорів, які раніше не заявлялися позивачами (чи може суд виключити учасника з товариства, зокрема й через визначення розміру статутного капіталу та часток учасників, чи може товариство стягнути додатковий вклад з учасника). Вказані справи передані на розгляд судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС.

Детальніше з презентацією Олени Кібенко можна ознайомитися за посиланням https://is.gd/5m5dYo.

Верховний Суд