Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді, секретар Пленуму Верховного Суду Дмитро Луспеник, суддя ВС у Касаційному цивільному суді Наталія Сакара, суддя ВС у Касаційному адміністративному суді Олеся Радишевська, секретар судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів КАС ВС Раїса Ханова, суддя ВС у Касаційному господарському суді Ганна Вронська та Секретар Великої Палати ВС Віталій Уркевич виступили з доповідями в онлайн-режимі на панельних дискусіях VII Харківського міжнародного юридичного форуму.

Дмитро Луспеник і Наталія Сакара взяли участь у панельній дискусії «Право на справедливий суд у цивільному судочинстві: виклики та перспективи». Дмитро Луспеник висвітлив проблеми  щодо правового регулювання цивільного процесу та актуальної судової практики в умовах війни. Доповідач закликав науковців долучитися до вирішення проблемних питань процесуального правозастосування.

Зокрема, Секретар Пленуму ВС зупинився на проблемі відсутності в процесуальному законодавстві особливостей здійснення судового провадження в умовах воєнного / надзвичайного стану, що ставить суд перед необхідністю, щоб не відмовити в доступі до правосуддя, використовувати фактичну процесуальну діяльність, що є негативним явищем. Суддя зазначив, що в такій ситуації, зважаючи на відсутність змін до ЦПК України, які б відповідали умовам воєнного стану, під час здійснення правосуддя суди повинні вміти пристосовувати чинні процесуальні норми для дієвого здійснення правосуддя в умовах воєнного стану. При цьому доповідач акцентував, що суди не повинні порушувати вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого суду та скорочувати чи прискорювати судочинство.

Після доповіді Дмитра Луспеника в ході обговорення з науковцями були розв’язані деякі спірні питання щодо застосування норм ЦПК України під час війни. 

Наталія Сакара виступила на тему «Зловживання процесуальними правами та право на справедливий судовий розгляд у цивільному судочинстві». Вона зауважила, що на державу покладено зобов'язання не допускати зловживання процесуальними правами з боку учасників справи з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд, проаналізувала підходи ВС щодо сутності зловживання процесуальними правами, розглянула особливості встановлення факту зловживання процесуальними правами, зупинилася на характеристиці підходів КЦС ВС у ситуаціях, коли суд стикається з проблемою правового пуризму, а також зловживання позивачем правом на залишення позовної заяви без розгляду.

Крім того, Наталія Сакара на панельній дискусії «Медіація та суди: майбутнє концесуальних процедур у цивільному судочинстві» виступила з доповіддю на тему «Врегулювання спору за участю судді: сучасні виклики та перспективи». Вона зазначила, що інститут врегулювання спору за участю судді є квазімедіацією. Звернула увагу, що така процедура може відбуватися лише під час підготовчого провадження, яке має місце, якщо справа розглядається в порядку загального позовного провадження, й не може застосовуватися при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також під час розгляду справ окремого і наказного проваджень. Крім того, врегулювання спору за участю судді можливе лише в суді першої інстанції. Це звужує сферу застосування інституту, що, на думку судді, є недопрацюванням законодавця. Вона навела приклад справи, у якій можна було б врегулювати спір за участю судді на стадії розгляду справи, однак це не зроблено через відсутність відповідної норми в процесуальному законі.

Наталія Сакара висловила впевненість, що інститут врегулювання спору за участю судді буде розвиватися паралельно з інститутом медіації, що сприятиме зменшенню розгляду справ судами. Особливо його застосування важливе для сімейних спорів і справ, пов’язаних з інтересами дітей.

Олеся Радишевська висвітлила питання європеїзації судів в Україні. Вона зазначила, що європеїзація судової системи України є процесом адаптації та впровадження європейських стандартів, норм і практик у функціонування системи правосуддя України. Цей процес пов'язаний з наближенням законодавства, методів роботи та форми рішень судів до європейських стандартів і практик, зокрема тих, які встановлені ЄСПЛ і Судом справедливості ЄС. Він є важливою складовою євроінтеграційних зусиль України та має на меті підвищення якості судової системи. Вимоги до України як держави – кандидата на повноцінне членство в ЄС є тому підтвердженням, адже інституційний і функціональний концепт проведення судової реформи на сучасному етапі стосується саме побудови ефективної та незалежної судової влади.

Суддя також додала, що європеїзація – це комплексний концепт, який охоплює творення, поширення, інституціоналізацію формальних і неформальних правил, парадигм, стилів, спільних переконань і норм, які визначаються й утверджуються на рівні міжнародних організацій, що функціонують на європейському континенті.

На переконання доповідачки, на процес європеїзації потрібно дивитися ширше. Необхідно бачити певні механізми та інструменти, які застосовуються і європейськими організаціями, зокрема Радою Європи, ОБСЄ та іншими регіональними, більш специфічними до кожної сфери організаціями.

Олеся Радишевська зауважила, що той величезний масив напрацьованих правил, норм, цінностей, парадигм, які функціонують на європейському наднаціональному рівні, впливає на безліч сфер суспільного життя. Йдеться про правову аксіологію, правотворення, правозастосування, формування та розвиток судової практики тощо.

Для того щоб оцінити, наскільки судді готові застосовувати норми європейського права й наскільки вони розуміють зміст правових цінностей Європейського Союзу, основи концепцій належного врядування, належної адміністрації та maladministration, природу права на належну адміністрацію як суб’єктивного права людини та механізмів його судового захисту, потрібно проаналізувати кількість застосовних формалізованих і неформалізованих джерел європейського права, зокрема hard law  і soft law. Слід також з’ясувати, чи дійсно застосовується практика судових установ (ЄСПЛ, Суду справедливості ЄС, національних судів держав – членів Ради Європи та Європейського Союзу) і в якому аспекті. Крім того, з’ясувати напрями і наслідки такого впливу на діяльність суддів та органів судової системи в цілому, напрями їхнього реформування.

У цьому аспекті суддя проаналізувала застосування норм європейського права, зокрема навела статистичні дані щодо посилань на акти європейського адміністративного права в судових рішеннях КАС ВС.

Розповіла доповідачка і про прямий та непрямий вплив європейського права на судову практику Верховного Суду. За словами Олесі Радишевської, якщо проаналізувати форму судових рішень ВС, то вони все більше нагадують рішення ЄСПЛ – стилем аргументації, посиланнями та простотою мови. До непрямого впливу європеїзації можна віднести й використання інструментів soft actions (проведення тренінгів у НШСУ з питань застосування норм європейського права, здійснення перекладів судових рішень міжнародних судових органів та ін.), залучення міжнародних експертів до формування судових органів.

Під час панельної дискусії з податкового права на тему «Трансформація податкового регулювання в умовах воєнного стану на шляху до євроінтеграції» Раїса Ханова розповіла про євроінтеграційну фінансову політику в умовах воєнного стану.

Доповідачка зазначила, що з огляду на застосування нового правового режиму оподаткування особливого значення набуло підтримання функціонування виробничих потужностей та збереження суб’єктів економічної системи. У цьому контексті суддя звернула увагу на постанову ВС від 27 квітня 2023 року у справі № 140/8127/22, у якій Суд дійшов висновку, що період дії режиму воєнного стану та руйнування економіки України в нинішніх складних для країни умовах вимагають безперервного виробництва матеріальних активів та насичення коштами фінансової системи країни, тому особливого значення набуває підтримання надійного функціонування виробничих потужностей і збереження суб’єктів економічної системи.

Що стосується реалізації права на мирне володіння майном, то важливою в цьому аспекті є постанова судової палати від 19 квітня 2022 року у справі № 816/687/16. У ній Суд зазначив, що застосування підвищеної ставки рентної плати у 2015 році було виправданим і не може оцінюватися як свавільне втручання у право на мирне володіння майном, оскільки відбувалося з огляду на суспільні інтереси держави. Немає колізії між нормою підпункту 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України та принципом стабільності, який застосовується в системному зв’язку з іншими принципами податкового законодавства. Така норма не застосовується лише тоді, коли вона суперечить принципу верховенства права в контексті права платника податку на мирне володіння майном.

Приділила увагу доповідачка і питанню щодо регулювання транскордонного виміру податкової та митної політики. Зокрема, у постанові ВС від 3 травня 2023 року у справі № 140/6689/20 колегія суддів дійшла висновку, що експортер здійснює конвертацію з урахуванням даних банківської системи Європейського Союзу. Відповідною датою конвертації є дата перерахунку коштів через фінансову установу або дата подання митної декларації країни відправлення. Конвертація валют не вказує на те, що такі документи мають цінову розбіжність.

Раїса Ханова також зазначила, що низка справ стосується виконання зобов’язань у податкових правовідносинах. За словами судді, змінилося виконання зобов’язань і для фізичних осіб – підприємців, адже наявна ситуація, коли така особа перебуває на непідконтрольній Україні території, але при цьому юридична особа, установа, організація здійснює виплати на користь ФОП, у такому випадку податок на доходи утримує і сплачує податковий агент.

Аналізуючи судову практику з приводу правовідносин щодо виконання зобов’язань, доповідачка розповіла про постанову ВС від 28 червня 2023 року у справі № 160/11478/22. У цій справі ВС зробив висновок, що в разі, якщо подана з метою митного оформлення ввезеного товару декларація датована в період із 1 квітня по 1 липня 2022 року, то задекларований за цією митною декларацією товар підпадає під дію Закону України від 24 березня 2022 року № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», оскільки виконуються законодавчо встановлені умови для звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

Висвітлила суддя і позицію ВС, викладену в постанові від 18 серпня 2023 року у справі № П/811/1594/15. У цій справі сформульовано висновок, що законодавство України встановлювало звільнення роботодавців від нарахування та утримання єдиного внеску з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Ці гарантії поширювалися на всіх працівників, призваних на військову службу під час мобілізації, та на працівників, які вступили на військову службу під час мобілізації за особистим бажанням.

У межах форуму Ганна Вронська виступила з презентацією «Право на чисте довкілля та релевантна практика ЄСПЛ з питань охорони довкілля».

У своєму виступі доповідачка проаналізувала теоретичні аспекти, зокрема, щодо права на чисте довкілля і його юридичне закріплення в Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також дослідила його розвиток у міжнародному вимірі.

Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Крім того, як зазначено в ст. 16 Основного Закону, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

Процитувала Ганна Вронська і ст. 41 Конституції України, згідно з якою кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. У ст. 66 Основного Закону йдеться про те, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Як зазначила суддя ВС, Конституція, крім того, що визнає право кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля, містить ще низку важливих норм. Водночас не розкриває, у який спосіб це право може бути захищене. Тому релевантна стаття міститься в Законі України «Про охорону навколишнього середовища», це ст. 11, у якій передбачено, що Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством. Порушені права громадян у сфері охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку, відповідно до законодавства України.

Говорячи про захист екологічних прав та практику Європейського суду з прав людини, найперше необхідно звернутися до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вся практика ЄСПЛ щодо захисту екологічних прав або захисту довкілля апелює до інших норм Конвенції.

На думку Ганни Вронської, це своєрідний виклик для ЄСПЛ і, відповідно, для національних судів, у який спосіб захищати право на безпечне довкілля, якщо сама ж ЄКПЛ не фіксує його як виокремлене право. Також це питання неодноразово поставало на рівні міжнародних організацій. У липні 2022 року Організація Об’єднаних Націй повідомила, що Генеральна Асамблея визнала право на чисте, безпечне для здоров’я та стале довкілля як одне з прав людини. Попередньо це право було підтверджено Резолюцією Комітету ООН з прав людини № 48/13 у жовтні 2021 року. На переконання Ганни Вронської, це рушійний етап розвитку не лише судової практики, але й взагалі поняття права на чисте довкілля.

Одна з перших справ, дотична до екології і яку розглянув ЄСПЛ, – справа «Гуерра та інші проти Італії» (Case of Guerra and Others v. Italy).

Окрім того, Ганна Вронська розповіла про судову практику ВС щодо розгляду справ зі спорів, які виникають у сфері захисту довкілля та екологічних прав.

Спікерка звернула увагу на постанову КЦС ВС від 5 квітня 2023 року у справі № 369/7171/16-ц, у якій зазначено про те, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, з дотриманням вимог ЦПК України, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, обґрунтовано вважав, що позивачі довели понаднормативне забруднення території місця їх проживання (ґрунтів, атмосферного повітря, водойм) небезпечними речовинами і що таке понаднормативне забруднення природного довкілля є прямим наслідком протиправної діяльності відповідача.

Крім того, суддя ВС проаналізувала постанову КАС ВС від 5 квітня 2023 року у справі № К/9901/29048/20.

«Незважаючи на те, що право на безпечне довкілля не закріплене в ЄКПЛ, воно вже визнано на рівні ООН та міститься в переважній кількості основних законів більшості країн світу, в тому числі й України. Це лише питання часу, коли воно буде офіційно зафіксовано в тексті ЄКПЛ. Далі справа щодо напрацювання відповідної судової практики – за ЄСПЛ. Безперечно, це матиме позитивний вплив і на розвиток практики щодо розгляду національними судами спорів, які виникають у сфері захисту довкілля та екологічних прав», – переконана Ганна Вронська.

У межах панельної дискусії «Агробізнес в умовах агроекоциду: сучасні виклики, проблеми відповідальності та уроки сталості» Секретар Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич висвітлив практику ВС у сфері захисту прав агробізнесу в умовах воєнного стану.

Як зазначив доповідач, станом на сьогодні значна частина майна, зокрема суб’єктів агробізнесу, вилучена на користь військових формувань, у тому числі на виконання військово-транспортного обов’язку. Якщо позивач вбачає порушення своїх прав у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, які він вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов’язаний з реалізацією його майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Отже, такі спори за участю суб’єктів господарювання належать до юрисдикції господарських судів. Такий правовий висновок наведено в постанові КГС ВС від 14 лютого 2023 року у справі № 904/868/22 про визнання незаконним і скасування наказу про примусове вилучення майна на користь підрозділів військової частини.

В аспекті витребування вилученого в сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю майна в особливий період Віталій Уркевич розповів про постанову КГС ВС від 3 лютого 2021 року у справі № 916/3534/19. У цій справі транспортний засіб позивача був вилучений з метою задоволення потреб ЗСУ на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014. Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій, що особливий період закінчується з ухваленням Президентом України відповідного рішення про переведення всіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу, однак такого акта Президентом України не ухвалено. Тож правових підстав для витребування належного позивачеві на праві власності спірного транспортного засобу з користування відповідача немає.

Щодо особливостей пролонгації договорів оренди земель сільськогосподарського призначення в умовах воєнного стану Секретар ВП ВС зауважив, що з 19 листопада 2022 року (дата набрання чинності Законом України № 2698-IX) автоматична пролонгація договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема укладених фізичними особами, скасована (постанова КЦС ВС від 29 березня 2023 року у справі № 563/376/22-ц).

У постанові КЦС ВС від 27 липня 2023 року у справі № 392/856/22 Верховний Суд дійшов висновку, що положення підпункту 5 п. 27 розд. X «Перехідні положення» ЗК України, яким під час дії воєнного стану забороняються безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, не поширюється на випадки виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Спікер нагадав і про правовий висновок ВП ВС, викладений у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, у якій закріплено ключові підходи щодо того, що саме мають з’ясувати суди в кожному випадку звернення з позовом про відшкодування державою Україна шкоди (майнової, моральної), завданої терористичними актами в періоди проведення АТО / ООС. На переконання Секретаря ВП ВС, національні суди обов’язково мають орієнтуватися на вказані Верховним Судом критерії.

Презентації суддів-доповідачів:

Дмитра Луспеника – https://is.gd/rvWIAO,

Наталії Сакари (зловживання процесуальними правами) – https://is.gd/RHoVB5,

Наталії Сакари (врегулювання спору за участю судді) – https://is.gd/pdWtfl,

Ганни Вронської – https://is.gd/4oVJhP,

Віталія Уркевича – https://is.gd/GU5EGa.

Верховний Суд