Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

У справі, що розглядалася, ГУ Державної податкової служби у м. Києві звернулося до господарського суду із заявою про визнання кредитором ТОВ «П».

Суд залишив цю заяву без руху для усунення недоліків щодо сплати судового збору за її подання. Надалі податковий орган подав заяву про усунення недоліків, у якій послався на п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України  «Про судовий збір» і вказав, що він звільнений від сплати судового збору.

Пізніше суд повернув заяву податкового органу про визнання кредитором у зв’язку з неусуненням недоліків щодо подання доказів сплати судового збору.

Апеляційний господарський суд скасував ухвалу про повернення заяви податкового органу та передав справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду цієї заяви. При цьому суд зазначив,  що положення п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачають звільнення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів, від сплати судового збору в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Розглянувши касаційну скаргу ліквідатора боржника – ТОВ «П», Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі ухвалу суду першої інстанції. 

Із повним текстом постанови КГС ВС у справі № 910/8316/20 можна буде ознайомитися в ЄДРСР та в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

Верховний Суд